Біологічні ритми як система адаптацій

Інтерес до біологічних ритмів людина проявляла, напевно, протягом усієї своєї історії. Періодичність сну і неспання, зміна рослинності у різні часи року, сезонні міграції птахів і тварин, життя яких знаходилось у прямій залежності від явищ оточуючої природи, не могли не привернути увагу первісної людини. Поступово накопичувалися емпіричні знання про періодичність у живій та неживій природі і про причини, що її обумовлюють. Ще два з половиною тисячоліття тому давньогрецький поет Архілог писав: \"Пізнай, який ритм володіє людьми.\" І люди накопичували ці знання й робили спроби знайти причинно-наслідкові зв\'язки між процесами в неживій природі, що повторюються, та долею людини.
Збереглося безліч історичних свідчень про страшні епідемії й пандемії різних інфекційних хвороб (чуми, холери, енцефаліту), що спустошували цілі країни і мали тенденцію до періодичного поновлення. Було помічено, що поширення епідемій практично завжди супроводжується землетрусами, повенями, засухами, неврожаями, підсиленням вулканічної активності та іншими стихійними лихами. Історики й письменники, очевидці природних катастроф, які жили у різних країнах і в різний час, одностайно відзначали, що сильне \"бродіння\" у неживій природі майже неодмінно супроводжується поширенням \"морових навіювань\" серед людей. Скоріше всього, саме звідси давня медицина почерпнула переконання, що хвороби людини знаходяться під безпосереднім впливом небесних, чи, як ми говоримо нині, космічних сил, завдяки їхньому потужному таємничому впливові. Спостерігалися збіги в часі небесних і земних явищ. Наприклад, виникнення сонячних плям або полярних сяйв у роки природних катастроф були настільки часті, що у багатьох народів формувалася віра у \"знамення\".
Проте, виявлений зв\'язок явищ не був пустою грою фантазії. Цікаво, що \"системи передбачень\" в усіх народів і у всі часи були напрочуд схожі. Для давнього китайця, російського літописця, гала і монгола дивне забарвлення небосхилу, стрілчасті хмари, промені, розлогі...

Екзогенні ритми, існування яких зумовлене наявністю зовнішнього більш-менш ритмічного фактора, але не пов\'язане із наявністю внутрішнього механізму підтримання ритмічності, є проявом адаптації організму до зміни у довкіллі, що вже здійснилася. Така адаптація здійснюється з запізненням і вона відбиває механізми роботи регуляторних систем, що забезпечують підтримання гомеостазу в умовах змін у довкіллі.
Ендогенні адаптивні біологічні ритми являють собою типовий механізм саморегуляції в організмі, що дозволяє ефективно пристосовуватися до ритмічних змін у середовищі. Цей механізм сформувався у процесі еволюції шляхом збереження мутацій і генних комбінацій, сприятливих для виживання організму в умовах періодичних змін абіотичного середовища.
Знання біологічних ритмів має велике значення для практичної діяльності людини, особливо в галузі медицини, ергономіки (наука про організацію праці), сільського господарства та ін. Враховуючи біологічні ритми, можна вибрати найбільш сприятливий період у стані організму людини для здійснення лікувального впливу, можна попередити загострення серцево-судинних захворювань у зв\'язку із зміною сонячної активності (метеослужба здоров\'я), отримати максимальний тренувальний ефект та ін. Те, що ритми закономірно повторюються, дозволяє здійснювати прогнозування змін у біологічній системі на більш-менш значний проміжок часу.