    Сейчас на сайте: 1 посетителей (1 зарегистрированных, 0 гостей) |   426057681  574055213 |  Партнерам |  Авторам |  Покупателям |
Религия и мифология
| контрольные работы, Религия Объем работы: 18 стр. Год сдачи: 2008 Стоимость: 700 руб. Просмотров: 810 | Не подходит работа? |
Оглавление
Введение
Литература
Заказать работу
СОДЕРЖАНИЕ
Вступ 3
Частина I. Становлення буддизму 5
§ 1. Передумови виникнення буддизму 5
§ 2. Буддизм, основні постулати 6
§ 3. Велика Махаяну 9
Частина II. Вчення про порятунок 12
Висновки 18
Література 19
Вступ
В основі буддизму лежить вчення про Чотири Благородні Істини: про страждання, про походження і причини страждання, про справжнє припинення страждання і усунення його джерел, про дійсні шляхи до припинення страждання.
Запропонований серединний або Восьмирічний Шлях досягнення Нірвани. Цей шлях безпосередньо повязаний з трьома різновидами вирощення доброчесностей: моральністю, зосередженням і мудрістю - праджною. Духовна практика проходження по цих шляхах приводить до дійсного припинення страждання і знаходить свою найвищу точку в нірвані.
Буддизм найбільш поширений в Тибеті, Мьянме, Таїланді, Шрі-Ланке, Камбоджі, Монголії, Вєтнамі, Кореї, Китаї і Японії. На території країн СНД буддизм сьогодні визнають - це основна релігія в Бурятії, Туві і Калмицькому степу. Традиційно буддизм розділяють на Махаяну і Тераваду, так звані Велику Колісницю і Вчення Старих.
Відмінною рисою Махаяни є вчення про Бодхичитте — прагненню до порятунку всіх без виключення живих істот, що має на увазі безмежне співчуття і любов до них; і що виникає з цього поняттям Бодхисаттви — істоти, готової відмовитися від індивідуального досягнення Нірвани з метою порятунку всіх живих істот. До Махаяне відноситься буддизм Тибету, китайський буддизм і декілька окремих буддійських шкіл.
Послідовники Махаяни підрозділяють буддизм на Велику Колісницю (власне махаяну) і Малу Колісницю («хинаяну»), яку називають також Колесніцею Шраваков і Пратьекабудд. Само назва «хинаяна» була введена методично для позначення буддистів, обмежених тільки прагненням до індивідуального прояснення, і застосовувалося в історичній полеміці з іншими, що нині не існують, школами раннього буддизму і з метою пояснення поняття Бодхичитти.
Теравада — єдина Никая, що збереглася з шкіл (раннього буддизму)....
Вступ 3
Частина I. Становлення буддизму 5
§ 1. Передумови виникнення буддизму 5
§ 2. Буддизм, основні постулати 6
§ 3. Велика Махаяну 9
Частина II. Вчення про порятунок 12
Висновки 18
Література 19
Вступ
В основі буддизму лежить вчення про Чотири Благородні Істини: про страждання, про походження і причини страждання, про справжнє припинення страждання і усунення його джерел, про дійсні шляхи до припинення страждання.
Запропонований серединний або Восьмирічний Шлях досягнення Нірвани. Цей шлях безпосередньо повязаний з трьома різновидами вирощення доброчесностей: моральністю, зосередженням і мудрістю - праджною. Духовна практика проходження по цих шляхах приводить до дійсного припинення страждання і знаходить свою найвищу точку в нірвані.
Буддизм найбільш поширений в Тибеті, Мьянме, Таїланді, Шрі-Ланке, Камбоджі, Монголії, Вєтнамі, Кореї, Китаї і Японії. На території країн СНД буддизм сьогодні визнають - це основна релігія в Бурятії, Туві і Калмицькому степу. Традиційно буддизм розділяють на Махаяну і Тераваду, так звані Велику Колісницю і Вчення Старих.
Відмінною рисою Махаяни є вчення про Бодхичитте — прагненню до порятунку всіх без виключення живих істот, що має на увазі безмежне співчуття і любов до них; і що виникає з цього поняттям Бодхисаттви — істоти, готової відмовитися від індивідуального досягнення Нірвани з метою порятунку всіх живих істот. До Махаяне відноситься буддизм Тибету, китайський буддизм і декілька окремих буддійських шкіл.
Послідовники Махаяни підрозділяють буддизм на Велику Колісницю (власне махаяну) і Малу Колісницю («хинаяну»), яку називають також Колесніцею Шраваков і Пратьекабудд. Само назва «хинаяна» була введена методично для позначення буддистів, обмежених тільки прагненням до індивідуального прояснення, і застосовувалося в історичній полеміці з іншими, що нині не існують, школами раннього буддизму і з метою пояснення поняття Бодхичитти.
Теравада — єдина Никая, що збереглася з шкіл (раннього буддизму)....
Частина I. Становлення буддизму
§ 1. Передумови виникнення буддизму
Виникнення буддизму починається в північно-східній частині Індії (територія сучасного штату Бідар), де знаходилися ті стародавні держави (Магадха, Кошала, Вайшалі), в яких проповідував Будда і де буддизм з самого початку свого існування набув значного поширення.
Зазвичай вважається, що тут, з одного боку, позиції релігії вед і повязаною з нею варновой (становою) системи, що забезпечує привілейоване положення брахманської (жрецькою) Варни, були слабкіше, ніж в інших частинах Індії (тобто північний схід Індії був як би «слабкою ланкою» брахманізму), а з іншої — саме тут йшов бурхливий процес державного будівництва, що припускав піднесення іншого «благородного» стану, — Варни кшатриев (воїнів і світських правителів — царів). А саме буддизм виник як опозиційне брахманізму вчення, що спиралося перш за все на світську владу царів. Тут важливо відзначити, що знову ж таки буддизм сприяв створенню в Індії могутніх державних утворень на зразок імперії Ашоки. Багато пізніше, вже в V столітті. н.е. великий буддійський вчитель Васубандху, висловлюючи в своєму «Вместіліще Абхидхарми» (Абхидхармакоша) социогенный міф, майже нічого не говорить про брахманів, але дуже детально описує походження царської влади.[1;34]
Таким чином, в Індії буддизм був «царською релігією», що не заважало йому одночасно бути і формою староіндійського вільнодумства, оскільки носієм релігійної і взагалі ідеологічної ортодоксії і ортопраксии був в Індії жрецький стан брахманів. Середина I-го тисячоліття до н.е. була в Індії часом кризи стародавньої релігії вед, хранителями і ревнителями якої були брахмани. Та не дивно, що «слабка ланка» брахманізму — держави північного сходу Індії — стало опорою релігійних рухів, до яких належав і буддизм. А виникнення цих альтернативних учень було тісно повязане з розчаруванням частини староіндійського суспільства в релігії вед з її ритуалізмом і формальним благочестям, а також з певними...
Література
1. Анагарика Говинда, лама. Психология раннего буддизма. Основы тибетского мистицизма. СПб., 1993.
2. Буддийский взгляд на мир. СПб., 1993.
3. Васубандху. Абхидхармакоша (Энциклопедия Абхидхармы). Ч.I. Анализ по классам элементов. Предисл., перев., коммент. В.И. Рудого. М., 1990; Раздел третий. Учение о мире. Предисл., перев., коммент. В.И. Рудого и Е.П. Островской. СПб., 1993.
4. Вопросы Милинды (Милинда паньха). Предисл., перев., коммент. А.В. Парибка. М., 1989.
5. Дхаммапада. Перев. В.Н. Топорова под ред. Ю.Н. Рериха. М., 1960 (2-е изд.: СПб., 1994).
6. Ермакова Т.В., Островская Е.П. Классический буддизм. СПб., 1999.
7. Ермакова Т.В., Островская Е.П., Рудой В.И. и др. Введение в буддизм. СПб., 1999.
8. Касевич В.Б. Буддизм. Картина мира. Язык. СПб., 1996
9. Лысенко В.Г. Философия раннего буддизма. М., 1994.
10. Островская Е.П., Рудой В.И. Классическая буддийская философия. СПб., 1999.
11. Розенберг О.О. Труды по буддизму. М., 1991.
12. Торчинов Е.А. Введение в буддологию. Курс лекций. СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2000. 304 С.
13. Щербатской Ф.И. Центральная концепция буддизма и значение слова «дхарма» // Щербатской Ф.И. Избранные труды по буддизму. М., 1988.
После офорления заказа Вам будут доступны содержание, введение, список литературы*
*- если автор дал согласие и выложил это описание.