Економіка України в доринкових умовах

Тема курсової роботи – «Економіка України в доринкових умовах».
Мета роботи – ознайомитися з положенням української економіки в доринковий період, тобто до 1990 р.
Економіка України впродовж останніх п'ятдесяти років випробу¬вала і випробовує постійні зміни - спочатку як елемент загальносоюз¬ної адмініст-ративної командної системи господарювання, а з 1991 р. - в умовах самостійного формування і функціонування народногосподар¬ського механізму. Розглянутий період характеризувався складними економічними процесами, які відзначаються не завжди ефективними результатами порівняно з іншими країнами світу - як капіталістичними, так і соціалістичної орієнтації. Внаслідок неефективного менеджменту та недостатнього усвідомлення стратегічної мети розвитку економіка країни продовжує знаходитися в умовах системної кризи, яка підсилюється зро-стаючою енергетичною кризою. Характерним є хронічне відставання від середньо-світового розвитку.
За останні роки вийшла друком значна кількість монографічної та на-вчальної літератури, присвяченої теоретичним та практичним про¬блемам функціонування економіки України на сучасному етапі. Україн¬ський читач мав можливість ознайомитися з працями таких авторів, як В. Гєєць, М. Павловський, В. Ющенко, В. Лисицький, Ю. Пахомов, А. Гальчинський, Є. Гайдар та ін. Однак через значну динаміку подій в економічному житті, постійне накопичення вітчизняного та закордон¬ного досвіду відчувається певний дефіцит узагальнюючої літератури із вказаної тематики, особливо враховуючи зростаючий попит на таку літературу з боку магістрантів, аспірантів і практиків.
В дипломній роботі наведена оцінка господарського механізму радянської економіки за період з 1951 по 1990 рр., який характеризувався затухаючими темпами економічного розвитку, що в кінцевому підсумку, незважаючи на численні спроби поліпшити його якісні показники, призвело до необхідності зміни економічної системи.

Радянський Союз був країною, в котрій все було підкорено війні. Це було повністю військове суспільство, яке неправомірно порівнювати з жодною цивілізованою західною економікою.
Військова економіка менше всього характеризується цифрами вироб-ництва танків та літаків і, навіть, витратами на військові НДР. Затрати на військове виробництво та утримання армії в мирний час - це дуже мала частина бюджету навіть в колишньому СРСР, як це не здається не-звичайним. Промислово розвинена країна, хоча і нелегко, але може витримати таке бюджетне навантаження.
Головний тягар військової економіки лежить не в сфері безпо¬середньо військового виробництва, а в сфері так званих споріднених і побічних виробництв. Адже всі радянські заводи мали мобілізаційні плани, а їх цивільна продукція була відходами військового виробництва.
Найбільш характерний і зрозумілий приклад воєнізації виробництва та її згубності - це підхід до виробництва тракторів.
СРСР був великою промисловою і сільськогоспордарською держа-вою, яка виробляла величезну кількість тракторів для свого сільського господарства. Але це були, в основному, гусеничні машини, які руйнували ґрунт. Середня потужність фактора в СРСР з року в рік зростала і становила в 1987 р. 91,5 к.с. проти 48,6 к.с. в 1940 р. Радянські трактори були досить металоємними і непридатними для фермерських робіт. Інакше кажучи, ці трактори були рідними братами танків та усіляких тягачів. Здавалося, що варто було б зменшити виробництво цих монстрів та збільшити випуск невеликих тракторів. Але на це не йшли, щоб не зменшити боєготовності і мати виробництво, максимально наближене до військового. Останнє дозволяло в будь-який момент перейти від тракторів до танків та тягачів.
Але й це ще не все. Половина тракторного парку в СРСР про-стоювала. Чому? Вся справа в запчастинах. Передбачуваний термін служ-би танка або тягача під час війни становить 2-3 місяці. Взагалі військові машини, на відміну від споживчих товарів, не орієнтовані на довго¬вічність, їм не...