*
*


CAPTCHA Image   Reload Image
X

Обєктивні та субєктивні ознаки співучасті. Форми співучасті

курсовые работы, Уголовное право

Объем работы: 31 стр.

Год сдачи: 2010

Стоимость: 100 руб.

Просмотров: 408

 

Не подходит работа?
Узнай цену на написание.

Оглавление
Введение
Содержание
Литература
Заказать работу
Вступ
1. Поняття співучасті
2. Об’єктивні ознаки співучасті
3. Суб'єктивні ознаки співучасті
4. Форми співучасті
Висновки
Список використаної літератури
В останні роки в Україні спостерігається істотний зріст злочинності в кількісному виразі і зміні його якісних характеристик. Зокрема постійно швидко розростається і набирає силу організована злочинність. Поняття “організована злочинність” не вживалося в науці кримінального права, оскільки радянські вчені виходили з того, що в нашому суспільстві немає місця для організованої злочинності1. Насправді ж цей вид злочинної діяльності мав місце завжди, але останнім часом він набрав значного розмаху, чим змусив звернути на нього увагу як на специфічне злочинне явище.
Ефективність боротьби з організованою злочинністю передбачає вирішення ряду проблем економічного, політичного і правового характеру. Говорячи про правові проблеми, потрібно відзначити їх багатогранність.
Організована злочинність як соціально-правове явище виростає з групової злочинності і є її вищим проявом2. Усі групові злочини здійснюються у співучасті. Тому проблема застосування інституту співучасті в оперативній і слідчій практиці є однією з центральних проблем правового характеру в боротьбі з організованою злочинністю. Особливо гостро стоїть питання про недосконалість інституту співучасті, а конкретно по відношенню до форм співучасті. Чинним законодавством інститут співучасті розглядається як умисна спільна участь декількох суб`єктів злочину у вчиненні умисного злочину. А це означає, що в правоохоронній діяльності досить проблемним залишається питання про залучення до кримінальної відповідальності лідерів високоорганізованих злочинних організацій, що не приймають особистої участі в організації і вчиненні конкретних злочинів, а виконують лише свого роду ідеологічні функції1. Зрозуміло, що без залучення до кримінальної відповідальності таких лідерів не можна говорити про ефективність боротьби з організованою злочинністю.
Наступна проблема пов'язана з використанням інституту співучасті в оперативно-розшуковій діяльності органів СБУ для боротьби з організованою злочинністю. Виходячи з проблем, з якими...
Визначення поняття співучасті, як і іншого інституту кримінального права, важливе не тільки з пізнавальної точки зору. Якщо воно вірно відображає найбільш загальні і характерні ознаки конкретного кримінально-правового інституту, то його практичне значення беззаперечне. Таке визначення дозволяє правильно орієнтувати судову практику, чітко відокремлювати кримінально-карані дії від кримінально-некараних.
Поруч із законодавчим визначенням поняття співучасті, що міститься в статті 26 Кримінального кодексу України, у кримінально-правовій літературі зустрічається ряд визначень співучасті, що у більшій чи меншій мірі відрізняються як від законодавчого визначення, так і один від іншого.
Не існує однакових поглядів і по більш загальному питанню - є чи законодавче визначення співучасті універсальним, чи охоплює усі випадки вчинення одного злочину декількома особами. Кримінальний закон дає наступне тлумачення поняття співучасті: “Співучастю в злочині визнається умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину” (ст. 26 КК України).
1. Кримінальний кодекс України: Науково–практичний коментар за ред. Мельника М.І. і Хавронюка М.І. – К.: “Каннон”, 2001.
2. Закон України “Про організаційно–правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30.06.93р.
3. Бурчак Ф.Г. Співучасть : соціальні, кримінологічні і правові проблеми – К.: Вища школа. - 1986. – 221с.
4. Богатіков Д.І. Співучасть у державних злочинах - М., 1968. – 140с.
5. Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по советскому криминальному праву. - М.: Госюриздат. - 1959. с.255.
6. Гуров А.И. Организованная преступность – не миф, а реальность. – М., 1992. – 83с.
7. Дьяков С.В. Карпушин М.М. Криминально-правовая оценка оперативної информации. – М., 1988. -- 128с.
8. Гашакрабов Р.Р. Групповое преступление. Постоянные и переменные признаки. – Свердловск. 1973. – 140с.
9. Коржанський М.Й. Кримінальне право України: Частина загальна – К.: Наукова думка. – 1996.— с.248-264.
10. Співучасть у злочині. Навчальний посібник за ред. Кондратьєва Я.Ю.— К., 1997. – 59с.
11. Співучасть у злочині. Підручник під ред. Єфімова П.В. – Свердловськ. 1962. - 230с.
12. Савченко Д.А. Правове регулювання боротьби з організованою злочинністю й удосконалення норм про відповідальність за співучасть // Правові аспекти боротьби з организованою злочинністю (матеріали науково-практичної конференції). - К., 1991. – 203 с.
13. Смірнов В.Г. Поняття причетності по радянському кримінальному праву. – Л.: Видання. -- 1957. – с. 87.
14. Владимиров В.А. Преступление, совершённое соучастниками. – М.: Госюриздат, 1961. – с.96.
15. Тельнов П.Ф. Відповідальність за співучасть у злочині. – М.: Юр.літ., 1974р. -- с.208.
16. Трайнін А.Н. Деякі питання співучасті // Соц. Законність. – 1957р. №2.
17. Шнейдер М.А. Співучасть у злочині по радянському кримінальному праву. – М., 1958р. – с. 98.

После офорления заказа Вам будут доступны содержание, введение, список литературы*
*- если автор дал согласие и выложил это описание.

Эту работу можно получить в офисе или после поступления денег на счет в течении 30 минут (проверка денег с 12.00 до 18.00 по мск).
ФИО*


E-mail для получения работы *


Телефон


ICQ


Дополнительная информация, вопросы, комментарии:



CAPTCHA Image
Сусловиямиприбретения работы согласен.

 
Добавить страницу в закладки
Отправить ссылку другу