*
*


CAPTCHA Image   Reload Image
X

Управління пасивами комерційного банку (на прикладі АППБ “Аваль”)

дипломные работы, банковское дело

Объем работы: 75 стр.

Год сдачи: 2001

Стоимость: 500 руб.

Просмотров: 451

 

Не подходит работа?
Узнай цену на написание.

Оглавление
Содержание
Заключение
Заказать работу
Вступ _______________________________________________________________ 3

1. Пасиви комерційного банку: способи оцінки та методи управління _____ 6
1.1. Структура пасивів комерційного банку __________________________ 6
1.2. Способи оцінки ресурсного потенціалу комерційного банку __________ 13
1.3. Методи управління капіталом комерційного банку _______________ 19

2. Фінансовий аналіз пасивів АППБ “Аваль” __________________________ 29
2.1. Аналіз фінансових ресурсів _______________________________ 29
2.2. Оцінка економічного потенціалу банку __________________________ 40

3. Вдосконалення системи управління пасивами комерційних банків _____ 48
3.1. Характеристика нових шляхів зростання ресурсної бази
комерційних банків _____________________________________ 48
3.2. Регулювання системи управління власним капіталом
та зобов’язаннями комерційних банків _____________________ 60

Висновки __________________________________________________________ 67

Література __________________________________________________________ 73

Додатки
Комерційні банки – основна ланка кредитної системи країни, в яку входять кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на засадах комерційного розрахунку. Для цього вони використовують не тільки свій власний капітал, але і залучений фінансовий капітал у вигляді внесків, депозитів, міжбанківських кредитів і інших джерел. Причому залучені кошти, як правило, значно перевищують обсяг власного капіталу комерційних банків. У всьому світі банки мають значну владу і вплив, вони розпоряджаються величезним грошовим капіталом, що стікається до них від підприємств і фірм, від торговців і фермерів, від держави і приватних осіб.
На сучасному етапі розвитку банківського сектору України є певні проблеми, пов’язані як із власними, так і з залученими коштами банку. Однією з проблем, пов’язаних з банківським капіталом, є невиправдано тісна його прив’язка до промислового. Біля 4/5 статутних фондів діючих комерційних банків сформовано на кошти держпідприємств. Прагнення останніх створити “кишенькові” банки цілком зрозуміло. Інтереси засновників полягають лише в отриманні прибутку на вкладений капітал та в намірах підвищити якість і оперативність в банківському обслуговуванні самих фундаторів. Не можна не враховувати те, що інших “вільних коштів”, а тому і джерел формування статутного капіталу для банків, що знову створюються в державній економіці просто не існує. Але подібного роду “участь” держпідприємств не рідко приводить до втрати банками самостійності, зацікавленості в роботі з незалежною клієнтурою. Система “особливих” відносин з клієнтом-засновником, природно, не сприяє добросовісній організації банківської практики, дозволяє використати преференційний доступ до ресурсів банку.
Іншою проблемою є те, що безліч організацій, що носять назву “комерційний банк”, фактично не впровадили на належному рівні позиково-депозитні і платіжні операції, ігнорують такі норми банківської справи, як довіра, знання клієнта і інші принципи менеджменту і...
Управління пасивами набуло розвитку в міжнародній банківській справі протягом 60-70-х років нашого століття. У цей період банки зіткнулися зі швидким ростом відсоткових ставок та інтенсивною конкуренцією у сфері залучення коштів. Банкіри почали приділяти значну увагу пошукам нових джерел фінансування, а також контролю за структурою та вартістю депозитних і недепозитних зобов’язань, що й дало поштовх до формування стратегії управління банком через управління пасивами. Ішлося, по суті, про встановлення контролю над джерелами коштів банку за аналогією до контролю над активами. З цією метою банки почали реструктуризувати пасиви в напрямку мінімізації витрат за залученими коштами, що дало змогу збільшити прибуток і капітал. Вибір оптимальних співвідношень між розмірами різних видів депозитних джерел та капіталом, які забезпечували бажаний рівень стабільності фондів, дозволяв банкам надавати довгострокові кредити, які є високодоходними, але більш ризиковими і потребують довгострокових інвестицій. Для забезпечення бажаного обсягу, структури та рівня витрат за пасивами банки застосовували як цінові, так і нецінові методи управління залученими коштами.
Головним недоліком управління пасивами є те, що здебільшого вона застосовуєтся за принципом “чим більше, тим краще”, причому кошти залучаються без урахування ефективних напрямків їх розміщення. У період економічних підйомів, коли попит на кредитні ресурси зростає, такий підхід може бути виправданим і корисним. Але під час спадів, коли попит на кредити обмежений, незбалансований підхід до управління активами і пасивами банку може призвести до значного скорочення прибутків і навіть завдати збитків.
Перевагою такого підходу до управління банком є можливість збільшити прибутки, контролюючи операційні витрати та точно прогнозуючи потреби банку в ліквідних засобах.
У цілому, практика управління пасивами стимулювала розвиток технологій та методів управління залученими коштами, ставши перехідним етапом до застосування ефективних...

После офорления заказа Вам будут доступны содержание, введение, список литературы*
*- если автор дал согласие и выложил это описание.

Работу высылаем в течении суток после поступления денег на счет
ФИО*


E-mail для получения работы *


Телефон


ICQ


Дополнительная информация, вопросы, комментарии:



CAPTCHA Image
Сусловиямиприбретения работы согласен.

 
Добавить страницу в закладки
Отправить ссылку другу