*
*


CAPTCHA Image   Reload Image
X

Антикризові економічні програми провідних країн свту (30-ті роки ХХ ст..).

курсовые работы, История экономики

Объем работы: 39 стр.

Год сдачи: 2010

Стоимость: 800 руб.

Просмотров: 632

 

Не подходит работа?
Узнай цену на написание.

Оглавление
Введение
Содержание
Заключение
Заказать работу
Вступ……………………………………………………………….………………3

1. Передумови світової економічної кризи 1929 -1933 рр. ………...5

2. Розгортання кризи та її перебіг у провідних індустріальних країнах світу……………………………………………………………...…..…12

3. Антикризова політика урядів провідних країн світу у 30-ті рр.. ХХ ст……………………………………………………………………………. .18
3.1. «Новий курс» Ф. Рузвельта у США…………………………………18
3.2 План економії англійського банкіра Дж. Мея і його реалізація урядом країни..……………………………………………………………….......21
3.3. Антикризові заходи уряду франції ...………………………….........25
3.4. Плани Ч. Дауеса і О. Юнга в фашистській Німеччині…………….28
3.5. Політика мілітаризації в Японії……………………………………..34

Висновки……………………………...……………………..…………….….....36
Перелік літератури та інших інформаційних джерел……………………..39
оча більшість економістів і вважали, що в 20-х роках ХХ ст. настала епоха „вічного” процвітання, поза увагою залишилося те, що поряд з прискореним розвитком нових галузей у ряді старих – вугільній, текстильній, суднобудуванні, сільському господарстві – спостерігався справжній застій. Не зверталася також увага на відносну вузькість внутрішнього ринку та недостатньо інвестиційну активність населення, яка була обумовлена вкрай нерівномірним розподілом доходів.

Світова економічна криза 1929-1933 рр., відома в історії як „Велика депресія”, охопила майже всі країни світу та відкинула їх економіку на кілька десятиріч назад, іноді до рівня межі XIX – XX ст., хоча вплив її на окремі країни був різним. Найбільше постраждали від кризи Сполучені Штати, але й в інших країнах вона мала надзвичайно жорстокий та нищівний характер.
Важливим аспектом є розкриття причин та наслідків світової економічної кризи 1929 – 1933 рр. в провідних країнах світу та шляхів її подолання у різних країнах ( „Новий курс” Рузвельта в США, економічна політика нацизму в Німе чинні та їх варіації в інших країнах).
Про те, що стало причиною кризи, суперечки в економічній літературі ведуться й досі. Зовні нею стало перевиробництво, або, як говорять деякі вчені, - „перегрів” економіки, викликаний тим, що швидкі темпи зростання, притаманні світовій економіці в попередні роки, створювали численні диспропорції, які повинні бути ліквідовані. Але на питання, чому криза була такою глибокою, попереднє пояснення відповіді не дає. Можливо цю відповідь слід шукати у тому, що до кінця 20-х років економічна система країн Заходу досягала такої складності, за якої механізм „незримої руки”, тобто ринкової саморегуляції перестає діяти на повну силу і його стає недостатньо для стійкого економічного та соціального розвитку і необхідним стає втручання держави; відсутність такого втручання веде до поглиблення кризи та непередбачених соціальних наслідків.
Боротьба з кризою, пошуки нових методів та форм протидії їй визначали генеральну лінію політики урядів всіх країн. Спочатку антикризова політика базувалася на вже відомих методах. Але досить швидко стало очевидним, що доктрина „невтручання” держави в економічне життя, заснована на концепції ринкового саморегулювання, не приносить бажаних результатів.
З початком 30-х років головним напрямком економічної політики стає посилення державного втручання в економічне життя в поєднанні з посиленням регулювання соціальних...
Економічна криза 1929-1933 рр. була найглибшою кризою перевиробництва за всю історію капіталізму. Близько чотирьох років економіка капіталістичних країн знаходилася в стані повної дезорганізації.
Широкомасштабна руйнівна сила кризи проявилася в різкому падінні промислового виробництва, розоренні та банкрутстві промислових торгових фінансових підприємств і фірм. Різко впав рівень заробітної плати, ефект перевиробництва викликав дефляцію, тобто відбулося зниження цін. Виробники, неспроможні збути свою продукцію за хоч відносно прийнятними цінами, почали знищувати її. Найстрашнішим наслідком стало зростання безробіття.
Складно криза проходила в Німеччині, викликавши надзвичайно гостру реакцію та підготувала грунт для приходу до влади фашистів. В Англії та Франції криза розпочалася пізніше, ніж в США та Німеччині, та й рівень падіння обсягів виробництва не був таким значним. Особливо складний та затяжний характер криза набрала в країнах, економічно та політично залежних від світових економічних лідерів. Криза охопила всі сфери господарства : світова торгівля впала майже на дві третини; дуже постраждав аграрний сектор економіки, який так і не зміг відновити виробництво до початку Другої світової війни; 56 країн девальвували свою валюту тощо.
Кожна країна, уражена кризою, намагалася якнайшвидше подолати її негативні наслідки та вивести господарство із застою. Уряди країни створювали свою програму з ліквідації економічної кризи. В Англії був застосований план економії Дж. Мея, у Франції впроваджувалася політика Народного фронту, Німеччину охопила економічна політика фашистського уряду, у США впроваджувалась політика «Нового курсу» Ф. Рузвельта, Японія пішла шляхом мілітаризації.
Результати впровадженої політики відчувалися не моментально, а лише через досить тривалий час. Вони виявилися досить ефективними, і в США, і в інших країнах, які застосовували методи, близькі до заходів „Нового курсу”.
Інша картина спостерігалася в країнах, де застосовували політику,...

После офорления заказа Вам будут доступны содержание, введение, список литературы*
*- если автор дал согласие и выложил это описание.

Работу высылаем в течении суток после поступления денег на счет
ФИО*


E-mail для получения работы *


Телефон


ICQ


Дополнительная информация, вопросы, комментарии:



CAPTCHA Image
Сусловиямиприбретения работы согласен.

 
Добавить страницу в закладки
Отправить ссылку другу