Технологический процесс восстановления коробки передач автомобиля ЗИЛ 120

Потенційно можливими способами відновлення даталі можуть бути:

Дефект № 1 Скол лапок кріплення картера, який захоплює отвір

Для даного дефекту спосіб відновлення - заварка

Так як деталь виготовлена з чавуну то при відновленні можна використовувати як гарячу так і холодну наплавку.
Гаряча наплавка полягає в тому , що деталь попередньо нагрівають до температури 6500...6800 С в печі і в такому стані усувають дефекти наплавленням.
Використовують як електродугове так і газове наплавлення.
При гарячому наплавленні спостерігається найкраща якість відновлення деталі.
Однак висока трудоміскість і вартість обладнання, а також важкі умови роботи зварника обмежують використання цього способу. З цієї причини сьогодні гаряче зварювання та наплавлення деталей з чавуну практично не використовується.
При холодному наплавленні пластичність матеріалу шва досягається підбором електродного матеріалу з великим значенням межі текучості порівняно з основним матеріалом, а також завдяки зменшенню вуглецю в наплавленому шарі.
Щоб попередити утворення карбідів на межі сплавлення, коли зварювання та наплавлення проводиться на режимах з малою погонною енергією ( без наскрізного проплавлення) , застосовують електродні матеріали з вмсткістю нікелю більш як 95%.
Але електродні матеріали з вмсткістю нікелю та міді не забезпечують одержання з’єднання , вільного від відбілювання і загартованих перехідних зон. Тому при зварюванні та наплавленні необхідно застосовувати підсилення шва, захоплюючи частину поверхні, яка прилягає.
При холодному зварюванні та наплавленні можливо використовувати велику різноманітність електродних матеріалів. Так при заварці тріщин і наплавленні при невисоких вимогах до шву – електроди ОЗЧ -2, при підвищених вимогах – МНЧ-2 , ПАНЧ -11, при відновленні поверхонь
тертя – ПП-АН-160 і т.п.
Допускається у разі відсутності спеціальних зварювальних матеріалів використовувати стальні електроди з вмсткістю вуглецю не більш, як 0,1%
Виходячи з вище сказаного...

Вступ

При роботі автомобіля під дією зовнішніх факторів та технологічних навантажень вузли, агрегати та деталі автомобіля зношуються, автомобіль з часом втрачає свої технічні, експлуатаційні та економічні характеристики. Для підтримання технічного стану автомобіля та для відновлення його технічних характеристик, автомобіль час від часу ремонтують. При ремонті автомобіль деякі деталі його вузлів повністю зношені, деякі можуть ще працювати як мінімум до наступного ремонту, а деякі економічно вигідно не замінювати а обновити – різними способами відтворивши їхні поверхні до первинних розмірів або шляхом переведення однієї з контактуючих деталей до наступного ремонтного розміру (як правило більш складної та коштовної), і застосувавши нову контактуючу деталь ремонтного розміру.
Проблема досягнення високої якості відремонтованих автомобілів і агрегатів висуває підвищені вимоги перед ресурсом відновлених деталей. Відомо, що в автомобілях й агрегатах після капітального ремонту деталі працюють, як правило, в значно гірших умовах, ніж у нових, що пов"язано
зі зміною базисних розмірів, зміщенням осей в корпусних деталях, умовами подачі мастила та ін. В даний час прийнято розглядати деталі, які можна відновити, по наступним признакам. Деталі які мають механічні пошкодження, такі що мають зношену поверхню, та такі що мають пошкодження антикорозійних покрить. В залежності від виду пошкодження даної деталі для її відновлення застосовують і різні методи. У зв"язку з цим технологія відновлення має базуватися на таких способах нанесення покриття і наступної обробки, які дали б змогу не тільки зберегти, а й збільшити ресурс відремонтованих деталей. Наприклад, при відновленні хромуванням, плазмовим і детонаційним напиленням, індукційним і лазерним наплавленням, контактним приварюванням металічного шару стійкість проти спрацювання таких деталей значно вища порівняно з новими.
Серед важливих найбільш металоміских і дорогих деталей повторне...

1. Анурьев В.И. Справочник конструктора-машиностроителя, Т. 1. М.: Машиностроение, 1979, 728 с.
2. Белоусов А.П. Проектирование станочных приспособлений. М.: Высшая школа, 1980,230 с.
3. Горбацевич А.Ф. и др. Курсовое проектирование по технологии машиностроения, Минск: Вышейна школа, 1975, 288 с.
4. Горошкин А.К. Приспособления для металлорежущих станков. Справочник. М.: Машиностроение, 1979, 304 с.
5. Дехтеринский В. Капитальный ремонт автомобилей. Справочник. М.: Транспорт, 1989, 335 с.
6. Добрыднев И.С. Курсовое проектирование по предмету "Технология машиностроения", М.: Машиностроение, 1985, 184 с.
7. Канарчук В.С, Чигиринець А.Д., Голяк О.Л., Шоцький П.М. Технология та обладнання для відновлення автомобілььних деталей. К.: Інститут системних досліджень осв1ти Украши, 1993.
8. Карагодин В.И., Митрохин Н.Н. Ремонт автомобилей и двигателей. М: "Министерство", 2001.
9. Клебанов Б.В., Кузьмин В.Г., Маслов В.И. Ремонт автомобилей. М.: Транспорт, 1974. 328 с.
10. Корсаков В.С. Основы конструирования приспособлений. М.: Машиностроения, 1983, 278 с.
11. Методичний посібник на допомогу студентам денного та заочного відіення при виконанні розділу "Охорона пращ та навколишнього середовища" дипломного проекту
12. Кузнецов Ю.И. Конструкции приспособлений для станков с ЧПУ. М.: Высшая школа. 1988. 304 с.
13. Методичні вказівки "Вимоги до оформления курсового та дипломного проекту з предмету ТЕА"..
14. Навчально-методичний посбник для курсового проектування з предмету „Основи технології ремонту автомобілів
15. Румянцев СИ., Боднев А.Г., Бойко Н.Г. и др. Ремонт автомобилей. М.: Транспорт, 1988. 328 с.
Сварочное оборудование. Каталог-справочник. 4.4. Киев: Наукова думка 1981.467 с.
16. Сварочное оборудование. Каталог-справочник. 4.7. Киев: Наукова думка 1985.467 с.
17. Справочник технолога-машиностроителя. В 2-х томах. Под ред. Косиловой А.Г. и Мещерякова Р.К. М.: Машиностроение, 1985, 656 с.,496 с.
18. Справочник технолога авторемонтного производства / под...