*
*


CAPTCHA Image   Reload Image
X

Галицько-Волинське князівство

рефераты, история

Объем работы: 16 стр.

Год сдачи: 2013

Стоимость: 150 руб.

Просмотров: 196

 

Не подходит работа?
Узнай цену на написание.

Оглавление
Введение
Содержание
Заключение
Заказать работу
1. Вступ......................................................................................................3
2. Піднесення Галичини.........................................................................4
3. Галицькі Ростиславичі.......................................................................5
4. Об’єднання Галицької і Волинської земель: правління Романа Мстиславича........................................................................................6
5. Війна за владу......................................................................................7
6. Галицько-Волинське князівство за часів Данила та Василька..9
7. Татаро-монгольський наскок..........................................................10
8. Зміцнення Галичини після нападу.................................................11
9. Повторний напад монголо-татар....................................................12
10. Останні роки Галицько-Волинського князівства.......................13
11. Висновки..............................................................................................14
Піднесення Галичини

Разом із занепадом Києва утворився новий центр на землях західної України, у Галичині. Галицька земля відокремилася ще в кінці 11 століття. Нею правила династія Ростислава Володимировича, Ярославового онука. Якщо Галичина на своїх західних та північних кордонах мусила боротися з агресивними мадярами та поляками, то єдиними чужоземними сусідами Волині були литовські племена на півночі. Обидва князівства мали вдале розташування, недосяжне для кочових нападників зі степу. Волинь і особливо Галичина були густо заселеними, а їхні міста стояли на стратегічно важливих торгових шляхах із Заходу. Крім того, у Галичині містилися великі родовища солі — товару, від якого залежала вся Русь.

Галицькі Ростиславичі

Після смерті Володимирка до влади прийшов його син Ярослав, прозваний Осмомислом (1153 – 1187), тобто «людина, що має вісім відчуттів». Він був ще більш видатним політичним діячем, ніж його батько. Спочатку, під враженням такої загадкової батьківської смерті, він упокорився перед Ізяславом й заявив, що віддається під його протекцію. Проте скоро він вирішив продовжити батьківську лінію, й, не віддаючи Погоринську волость Ізяславові, втягнувся з ним у війну. В 1154 р. Під Теребовлем відбулась кривава битва в якій Ізяславом були вбиті всі полонені галичани. Проте, Ізяслав скоро помер і Ярослав звільнився від небезпечного ворога. Він зав’язав широкі дипломатичні зв’язки,- з візантійським імператором, з угорським королем, з німецьким імператором Фрідріхом Барбароссою. Спирався також і на поміч Юрія Довгорукого з донькою якого був одружений.
На XI ст. могутня колись Київська Русь вже перестала існувати як єдина і неподільна держава. Тепер вона була розділеною на маленькі ворогуючі між собою князівства і була втягнутою в міжусобні чвари між князями.
Однією з причин відокремлення від Києва різних князівств стала перемога принципу вотчини, формально визнаного у 1097 р. на з'їзді князів у Любечі. Щоб покласти край спустошуючій ворожнечі, на цьому з'їзді князі один за одним визнали право успадковувати землі, які вони займали у той момент. Питання про Київ, що вважався занадто великою винагородою для будь-якого княжого роду, лишалося нерозв'язаним.
Якщо деякі старші князі продовжували змагатися за нього, то інші, особливо молодші за рангом, втратили усякий інтерес і до такого суперництва, і до самого міста, усвідомлюючи, що їхні шанси заволодіти ним мінімальні. Натомість вони зосередили увагу на розширенні та збагаченні своїх вотчин, сприяючи в такий спосіб поглибленню роздробленості та місцевих відмінностей, що стануть ознакою пізньокиївської доби.
Бояри все менше звертали увагу на проблеми країни в цілому і все частіше займалися своїми власними справами. Замість того, щоб об’єднати зусилля проти спільного ворога, вони вели боротьбу окремо. Зокрема, Новгород вважав найбільшою для себе загрозою тевтонських лицарів, для Полоцька нею були литовці, для Ростова і Суздаля — волзькі булгари, для Галицько-Волинського князівства — мадяри й поляки, а для Києва — кочові половці. В свою чергу в мирний час деякі князі підтримували з неруськими сусідами тісніші зв'язки, ніж з іншими віддаленими землями Русі.
Київ поступово став занепадати і перестав відігравати таку велику роль як раніше. Зокрема, в ньому стала занепадати торгівля. В свою чергу Новгород, орієнтуючись на Північну Європу, процвітав. Як і в багатьох інших купецьких містах, в ньму була розвинена республіканська форма правління, в якій домінувала купецька еліта, а не князь чи бояри.
В цей час на півночі молодші члени династії Рюриковичів заснували...
Протягом ста років після занепаду Києва Галицько-Волинське князівство слугувало опорою української державності. У цій ролі обидва князівства перейняли велику частку київської спадщини й водночас запобігали захопленню західноукраїнських земель Польщею. Ця держава, перейнявши культурно-національні традиції Київської Русі, розвивалася під сильним впливом тих відносин, які існували в середній Європі. У XIII столітті в Галичині та Волині розвивалася торгівля, а разом з нею й відбувався швидкий ріст міст. Із занепадом Києва посередницька роль в торгівлі між заходом та сходом перемістилася до Галичини. Такі міста як Галиі, Львів, Луцьк, Холм стають дуже важливими торговими осередками. Досить розвиненою була і культура, яка формувалась під впливом Європи та сходу. Беручи близьку участь в справах середньої Європи, Галицько-Волинська держава втягувалася в духовні інтереси західної Європи й відповідно піддавалась її культурному впливу. Поступово в ужиток входить латинська мова, як загальновживана в Європі мова дипломатичних зносин і урядового вжитку: з’являються княжі печатки з латинськими написами, останні грамоти Галицько-Волинського князівства пишуться латиною.
Таким чином Галицько-Волинське князівство зіграло дуже велику роль в історії українського народу. Ці князівства у переламний момент історії зберегли в українців, чи русинів, як їх тепер називали, почуття культурної та політичної ідентичності. Це почуття матиме вирішальне значення для їхнього існування як окремого національного утвору в лихі часи, що насувалися.


После офорления заказа Вам будут доступны содержание, введение, список литературы*
*- если автор дал согласие и выложил это описание.

Работу высылаем в течении суток после поступления денег на счет
ФИО*


E-mail для получения работы *


Телефон


ICQ


Дополнительная информация, вопросы, комментарии:



CAPTCHA Image
Сусловиямиприбретения работы согласен.

 
Добавить страницу в закладки
Отправить ссылку другу