Екзистенціальна філософія: суть та різновидності

Відомо, що в різні історичні епохи пропонувалися нові трактування проблематики, пов'язаної з людиною, з її місцем у світі і ставленням до світу: мінялися пріоритети та аспекти її осмислення.
Актуальність дослідження проблеми зумовлена складністю процесів розвитку світової спільноти наприкінці XX – початку XXI ст. Низка глобальних викликів, соціальна напруженість у цілком успішних соціумах, поява нових центрів соціально-політичного впливу потребують переосмислення владних відносин, формування нових підходів до складових політичної культури.
Висуваючи ідею абсолютної унікальності людського буття, представники екзистенціалізму зосереджувались навколо проблем буття, гуманізму, свободи і відповідальності, смерті як найпотаємнішої суті людського існування, проблеми часу як характеристики буття людини та ін. Дослідники і критики екзистенціалізму називають його “філософією розпачу”, “філософією свободи”, “філософією творчості”, “філософією індивідуалізму”. Таке неоднозначне тлумачення пов'язане з тим, що в екзистенціалізмі буття людини постає в його тимчасовості, у реальній долі пересічної людини.
Особливостям філософії “позитивного екзистенціалізму” присвячені публікації таких дослідників, як С.В. Курбатов, Б.Майорка, С.Каппеліні, Т.В. Комісарова, А.Л. Зорін, Б.А. Головко, О.О. Беслюбняк та ін.
У сучасному суспільстві, де відбувається пошук соціальної, політичної та культурної ідентичності, не втрачають актуальності дослідження екзистенційної парадигми та її впливу на сьогодення.
Філософія сьогодні є засобом критичного аналізу, усвідомлення найзначніших, універсальних процесів і проблем, від яких залежить розвиток сучасної цивілізації. Все більшого значення в осмисленні світу набуває принцип єдності протилежностей, їх гармонійного поєднання для усвідомлення загальнолюдських інтересів і цінностей, для відвернення загрози самознищення людства, для збереження життя на планеті.
Аналізуючи сучасний стан світової філософії, слід мати на увазі, що в існуючих...