Психологічні особливості впливу сімейних конфліктів на виникнення депресивних станів подружжя

Актуальною проблемою сьогодення є існування здорової повноцінної родини, функціональної сім’ї. Питанням сім’ї і родинних стосунків присвячено чимало праць ще за часів Платона й Аристотеля, які розмірковували про умови благополуччя сім’ї та давали різні рекомендації для оптимізації сімейних стосунків. Сім’я розвивається і змінюється разом з суспільством, залишаючись найбільш стійким і консервативним його елементом. Сучасні зміни соціокультурних умов різко посилюють протиріччя між родинними і позасімейними відносинами, які визначаються як «ціннісна криза сім’ї».
Підвищений інтерес суспільства до вирішення кризи сім’ї відмічається багатьма авторами (А. Антонов, Т. Говорун, В. Медков, І. Шилов, В. Шабельников та ін.) і пов'язаний з необхідністю звернути увагу на складні внутрішньосімейні феномени, що впливають як на стан сім’ї у цілому, так і на психологічне благополуччя окремих її членів.
Проблемою конструктивної взаємодії людини у сім’ї, гармонічного в ній існування, усвідомлення своїх потреб у сім’ї та їхній реалізації займалися науковці Ю. Альошина, Л. Гозман, А. Варга, А. Захаров, О. Карабанова, А. Співаковська, А. Обозова, Н. Обозов, Е. Ейдеміллер, В. Юстицький та інші. Науковцями встановлено, що характер сім’ї визначається не лише внутрішньосімейними відносинами, але й суспільно-економічними, історичними, національними та іншими умовами.
Жодна світова релігія не відводить настільки важливе місце сім’ї у системі віровчення, як християнство. Зокрема, В. Зеньковський наголошував, що сім’я виступає прообразом простих етичних і релігійних концепцій. Сім’я є найдавнішим інститутом людської взаємодії, унікальним явищем. Її унікальність полягає в тому, що декілька людей самим тісним чином взаємодіють протягом тривалого часу.

На основі теоретичного аналізу наукови джерел встановлено, що подружні стосунки визначаються як партнерські відносини соціально-психологічно рівних людей. Сучасна сім’я засновується на подружньому союзі та родинних зв’язках, тобто на багатосторонніх стосунках між жінкою та чоловіком, родичами та дітьми, братами та сестрами та іншими родичами, що спільно живуть і спільно ведуть господарство.
Для партнерства або діади, як вихідної характеристики сім’ї, властивий високий ступінь інтимності, вибірковості та особистісної значимості. Відносини партнерства мають унікальність та глибокий життєвий сенс, оскільки пов’язані із задоволенням глибинних особистісно-індивідуальних потреб. Успішне функціонування подружньої діади визначає успішність функціонування всієї системи сім’ї.