Особливості зовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні

ВСТУП

Сучасні економічні відносини України з зовнішнім світом знаходяться у стані переходу від старої системи організації зовнішньоекономічних зв’язків, орієнтованої, переважно, на експорт сировини, до нової, пов’язаної з пошуком шляхів ефективного інтегрування у світову спільноту, зі встановленням сталих торговельних зв’язків з іншими країнами, з підвищенням ролі міжурядових організацій у досягненні колективної безпеки і звичайно, з забезпеченням надійного захисту своїх національних інтересів в умовах швидко змінюваного зовнішнього середовища.
Участь у міжнародному розподілі праці завжди сприяє вирішенню національних економічних проблем унаслідок удосконалення внутрішньогосподарських пропозицій, використання переваг розміщення та розвитку продуктивних сил, підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг підприємствами, що виходять із пропозицією на зовнішні ринки. Україна має великий природний, людський та науково-технічний потенціал, що приваблює до неї іноземних інвесторів та потенційних партнерів. Проте відсутність досвіду застосування всіх сучасних засобів регулювання зовнішньоекономічних відносин ще не дозволяє Україні стати рівноправною учасницею світового співтовариства. Тому останнім часом значно підвищився інтерес до теоретичного обґрунтування проблем розвитку міжнародної економічної діяльності України, зокрема до обґрунтування теоретичних засад ефективного здійснення зовнішньоекономічних відносин в умовах ринкових трансформацій, розробки дієвого механізму здійснення торговельно-економічної політики на різних ієрархічних рівнях, а також до опрацювання конкретних принципів і правил ефективної організації зовнішньоекономічної діяльності вітчизняними суб’єктами господарювання.
Якщо раніше зовнішньоекономічні зв’язки здійснювались лише спеціалізованими зовнішньоекономічними організаціями, то тепер кожне підприємство в Україні одержало право самостійно виходити на зовнішній ринок. У цих умовах першочерговим завданням стає опанування вітчизняними...

ВИСНОВОК

З наведеного вище матеріалу стає зрозуміло, що навіть при сучасній структурі промислового виробництва Україна може не тільки забезпечити себе валютою, а й налагодити повноцінні торгові стосунки з багатьма країнами, як на Сході, так і в Центральній і Західній Європі. Звичайно, не вся продукція України високої якості. Тому необхідно терміново змінити структуру народного господарства, щоб спрямувати його на потреби суспільства. Не менш важлива проблема конверсії воєнної промисловості, яка в Україні була однією з домінантних галузей.
Українська держава повинна забезпечити експортним організаціям протекціоністський захист з метою виживання власної ще не зміцнілої економіки, особливо її експортних секторів.
Разом з тим потрібно створити розгалужену систему зовнішньоторгових організацій, представництв, які з розумінням справи зрушили б проблему просування українських товарів на світовому ринку. Доцільно вживати заходи щодо надання Україні цільових кредитів зарубіжними країнами, виробниками.
Відновлення економічних зв'язків, нав’язуваних метрополією, особливо таких, як надмірна спеціалізація народного господарства, високий рівень мілітаризації економіки тощо, недоцільне з точки зору національних інтересів України.
Отже, слід не тільки відновлювати колишні зв'язки, а налагоджувати нові, вигідні для України, з Росією та іншими країнами СНД. Уніфікація законодавства, єдиних тарифних процедур, переливан¬ня робочої сили та капіталів у межах СНД не вигідні для України. Експортно-імпортні інтереси України мають відповідати стратегічним інтересам нашої держави.
Молоду незалежну державу Україну чекає ряд випробувань на шляху становлення власної економіки. Для цього необхідні роздержавлення й приватизація, ринкова система, щоб справжні економічні закони ліквідували всі фальшиві, заідеологізовані системи та форми господарювання, сприяли б розквіту нових форм організації економіки. Зрозуміло, що це приведе до значного реформування, спеціалізації різних галузей...