Англія в 16 сторіччі.

Вступ

До кінця XVI ст. стали усе більш поглиблюватися протиріччя між швидко розвиненим капіталізмом і феодально - абсолютистським порядком Англії. Розвитку капіталізму заважали феодальні порядки, панування феодальної аристократії в політичному житті країни. Цей конфлікт привів до буржуазної революції XVII в. Зіткнення двох класів - буржуазії і феодальної аристократії - прийняло форму боротьби нової протестанської релігії проти католизма і державної англійської церкви, багато в чому близькій до католизму. У ході громадянської війни король Карл I потерпів поразку і був страчений. У країні була утворена буржуазна демократична республіка. Однак республіка проіснувала недовго. Ріст революційних настроїв серед народних мас, їхня боротьба за більш радикальні перетворення налякали буржуазію, і революція не була доведена до кінця. У 1653 р. до влади прийшла військова диктатура Олівера Кромвеля, а після його смерті була реставрована монархія, і на Англійський престол вступив Карл II Стюарт. Але Стюарти були прихильниками абсолютизму і католизма, що викликало опозицію з боку буржуазії і нового дворянства. Супротивники короля стали називатися "віги", а його прихильники "тори".
У 1688 р. У результаті "безкровної", як її ще називають Слов'янської революції Стюарти були зміщені, а англійським королем став Вільгельм Оранский. Влада короля була обмежена, а права і привілею нового господствуючого класу - буржуазії - укріплені.
Буржуазна революція була однієї з найважливіших віх в англійській історії: вона закріпила перемогу капіталізму в Англії і створила сприятливі умови для неї Економічного розвитку. Вона постійна важливим етапом у завершенні процесу формування англійської нації.
Однак революція закінчилася своєрідним компромісом між буржуазією і феодальною аристократією. Саме цим почасти можна пояснити сформоване в плині наступних декількох століть багато специфічних рис англійського буржуазного способу життя: консерватизм,...

Висновок

Таким чином, смерть Кромвеля в 1658 р. змінила хід подій. На якийсь час влада перейшла в руки його сина – Ричарда Кромвеля, не користувавшегося ні авторитетом, ні впливом у суспільстві. У 1659 р. залишок Довгого парламенту оголосив себе установчою владою і звів у 1660 р. на престол Карла II (1630-1685) – сина страченого короля. У Бредської декларації новий король пообіцяв зберегти за дворянами і буржуазією їхні революційні завоювання і не переслідувати тих, хто в роки революції боров проти короля. Але дані обіцянки були порушені. Відновлення монархії супроводжувалося відродженням старих порядків.
В ці роки в Англії виникають дві політичні партії. Одна з них – тори – поєднувала прихильників короля, прихильників посилення його власті. Друга партія – віги – представляла інтереси буржуазії і середнього дворянства, опозиційно набудованих стосовно корони.
Тривалий час у парламенті Англії панували представники тори. Віги, знаходячись в опозиції і піддаючи переслідуванням, намагалися провести через парламент закон у гарантіях недоторканності громадян. Це удалося їм зробити лише в 1679 р., коли віги мали більшість у парламенті.