Витоки і розвиток класичного танця

Класичний танець - основа і головний виражальний засіб балетного театру, животворний ґрунт для становлення і професійного вдосконалення виконавського та балетмейстерського мистецтва, виховання майбутніх артистів.
Тим часом історія становлення та розвитку мистецтва класичного танцю в Україні досі, за винятком поодиноких праць, присвячених висвітленню окремих етапів та особливостей функціонування балетного театру, народної та народно-сценічної хореографії (монографій Г.Боримської, М.Загайкевич, Ю.Станішевського, дисертацій К.Василенка, С.Легкої), на жаль, не стала предметом спеціального історико-мистецтвознавчого та культурологічного аналізу.
Мета дослідження – охарактеризувати процес становлення мистецтва класичного танцю в Україні.
Об’єкт дослідження – хореографічна культура України.
Предмет дослідження – становлення мистецтва класичного танцю в Україні

Класичний танець - основна система виразних засобів хореографічного мистецтва, заснована на поетично-узагальненому трактуванні образу людини, на пластичному розкритті його емоцій, думок і переживань.
Класичний танець - по Л.Д.Блоку - система художнього мислення, що оформляє виразність рухів, властивих танцювальним проявам людини на різних стадіях культури. У класичному танці ці рухи входять не в емпірично даній формі, а в абстрагованому до формули вигляді.
У системі класичного танцю розроблені позиції ніг, рук, корпусу і голови, але строго обмежено число груп рухів: згинати (plier), витягати (etendre), піднімати (releve), ковзати (glisser), стрибати (sauter), кидати (elancer), повертати (tou
er).
Одним з основних видів класичного танцю є балет. Балет - вид синтетичного музично-театрального мистецтва, що поєднує драматургію, музику, хореографію, образотворче мистецтво, при провідній ролі хореографії. У балеті виділяють три складові частини: класичний танець, характерний танець і пантоміму.