Болонский процесс

1. Передісторія (“ витоки”) Болонського процесу.
Спроби надати вищій школі загальноєвропейського характеру фактично розпочалися ще в 1957 р. з підписання Римської угоди. Згодом ці ідеї розвинулися в рішеннях конференцій європейських міністрів освіти 1971 р.
1976 р., у Маастріхтському договорі 1992 р. У 1997 р. під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і прийнято Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій, що належать до вищої освіти Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни ( Україна в тому числі), більшість із яких і сформулювали згодом принципи Болонської декларації.
Через рік, а точніше 25 травня 1998 р. на святкуванні 800 –літнього ювілею Сорбонського університету Італія, Великобританія , Франція та Німеччина підписали ще одну декларацію – Сорбонську. Ця декларація має таку назву: “Спільна декларація про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію “.
БОЛОНСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ ( 1999 р.).
У 1999 р. конференція ЄС ( спільного європейського ринку) офіційно розпочала процес об’єднання в єдиний освітній простір понад чотирьох тисяч європейських вищих навчальних закладів, де навчається понад 12 млн. студентів. Це сталося після того, як міністри освіти з 29 країн Європи 18- 19 червня 1999 р. у Болонському університеті (Італія) підписали спільну декларацію, спрямовану на створення до 2010р. єдиного європейського освітнього і наукового простору вищої освіти, в межах якого діяли б єдині умови визнання дипломів про освіту, працевлаштування та мобільності студентів і викладачів. Ця спільна декларація має назву : “ Зона європейської вищої освіти: спільна заява європейських міністрів освіти

Література до курсу «Вища освіта України
і Болонський процес»
1. Кремень В. Філософія освіти ХХІ століття // Вища школа. – 2002. - № 6. – С. 14-15.
2. Освіта України. – 2003. - № 21. – С. 4.
3. Афанасьев А.Н. Болонський процесс в Германии // Высшее образование сегодня. – 2003. - № 5. – С. 54-57.
4. Кремень В. Підвищення ефективності вищої освіти і науки як дієвого чинника суспільного розвитку та інтеграції в Європейське співтовариство // Вища школа. – 2003. - № 6. – С. 8-9.
5. Урядовий кур’єр. – 2003 . - № 15. – 11 ноября. – С. 11.
6. Зоря Полтавщини. 20 квітня 2004: Вища школа: традиції і перспективи. – С. 1.
7. Сидоренко С. Нова роль європейських університетів // Урядовий курєр . – 2004. – 27 квітня. – С. 10.
8. Астахова В.И. Учебно-научный комплекс как инновационная структура в системе образования Украины: достижения и проблемы // Наука и просвещение. – 2004. - № 1. – С. 4-8 ( электронный читальный зал ПУСКУ).
9. Мерски Я. Новые способы и перспективы сотрудничества высших учебных Украины и Польши // Персонал. – 2004. - № 4. – С. 77-79.
10. Про проведення парламентських слухань з порядком денним “Про стан і перспективи розвитку вищої освіти в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 2004 / 5. – № 20-21. – С. 898.
11. Головатий М. Визначальна сфера суспільного буття // Урядовий кур’єр . – 2004. – 10.06. – С. 10.
12. Ігнатенко О. Нині молодь повинна мати дві, а то й три спеціальності, хоча це й суперечить умовам Болонської конвенції. // Зоря Полтавщини. – 2004. - № 102-103. – 2.07. – С. 4.
13. Олуйко В. Воля, ініціатива, традиції // Голос України. – 2004. – 20.07. – С. 12-13.
14. Черних О. «Європа знань»: входження України до загальноєвропейського простору вищої освіти // Вісник книжкової палати. – 2004. - № 5. – С. 48-53.
15. Кремень В. Вища освіта: пріоритети сфери розвитку суспільства у ХХІ столітті // Освіта України. – 2003. - № 20. – 18.03. – С. 4, 8.
16. Кремень В. Вищу освіту і науку – на потребу суспільства //...