Облік та аудит дебіторської та кредиторської заборгованності

Актуальність теми. Значна питома вага в складі джерел коштів підприємства, як відомо, належить позичковим коштам, у тому числі й кредиторській заборгованості. Тому необхідно вивчати та аналізувати поряд з дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру, а потім провести порівняльний аналіз із дебіторською заборгованістю. Передовсім треба перевірити достовірність інформації щодо видів і строків кредиторської заборгованості. Для цього користуються прямим підтвердженням контрагентів, вивченням контрактів і договорів, особистими бесідами з працівниками, які мають інформацію про борги і зобов\'язання підприємства. У процесі аналізу необхідно дати оцінку умов заборгованості, звернути увагу на строки, обмеження використання ресурсів, можливості залучення додаткових джерел фінансування. Аналіз власне кредиторської заборгованості починається з вивчення складу і структури кредиторської заборгованості за даними форми № 1 \"Баланс\". Для цього розраховують питому вагу кожного виду кредиторської заборгованості в загальній сумі.
Такі показники розраховуються за звітом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в структурі кредиторської заборгованості, установлюють причини змін її окремих складових і розробляють заходи для регулювання заборгованості, особливо тих її складових, які негативно впливають на діяльність підприємства. Як правило, основною причиною змін структури кредиторської заборгованості є взаємні неплатежі. Це може підтвердити порівняльний аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості. Деталізація аналізу кредиторської заборгованості може проводитись з використанням запропонованої вище методики аналізу дебіторської заборгованості. Оборотність кредиторської заборгованості розраховується за тією самою формулою, що й дебіторської, з тією лише різницею, що в знаменнику відображають суму обороту для закупівлі сировини, матеріалів тощо.
Аналіз стану дебіторської та кредиторської на кінець звітного періоду заборгованості передбачає також...

Отже, ми можемо бачити, що рівень дебіторської заборгованості визначається багатьма чинниками: вид продукції, ємкість ринку, ступінь насиченості ринку даною продукцією, прийнята на підприємстві система розрахунків і ін. Останній чинник особливо важливий для фінансового менеджера.
Аналіз і управління дебіторською заборгованістю має особливе значення в періоди інфляції, коли подібна іммобілізація власних оборотних коштів стає особливо невигідною. Деякі методи управління заборгованістю в інфляційному середовищі будуть розглянуті нижче.
Категорія “зобов’язання” тісно пов’язана з категоріями “розрахунки” і “заборгованість”. В дискусії про визначення терміну “розрахунки” виділяють три основні позиції. Відповідно до першої з них, розрахунки – це система взаємовідносин. Прихильники другої позиції вважають розрахунки безпосередньо взаємовідносинами (без використання слова “система”). Третя група вчених лише пояснює економічну сутність розрахунків без наведення їх визначення.
Також запропоновано наступні визначення вищезазначених видів дебіторської заборгованості:
- заборгованість називається товарною (операційною), якщо вона виникає внаслідок звичайної операційної діяльності підприємства та може передбачати продаж товарів, виконання робіт чи (та) надання послуг.
- нетоварна (неопераційна) дебіторська заборгованість виникає від іншої діяльності підприємства (тобто, операцій інших, ніж продаж товарів, виконання робіт або надання послуг). Нетоварна дебіторська заборгованість відображається в обліку під відповідними назвами і не входить до складу товарної дебіторської заборгованості.
Отже, довгострокова заборгованість - це в ос¬новному заборгованість, не пов\'язана з операцій¬ною діяльністю.
Поточна дебіторська заборгованість (коротко¬строкова) - це заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде пога¬шена протягом 12 місяців з дати балансу.
Таким чином, якщо заборгованість, що виникла, не пов\'язана з операційним циклом (наприклад, заборгованість...