Система управління персоналом в умовах кризи

Актуальність теми. Термін «антикризове управління» виник порівняно недавно. Вважається, що причина його появи полягає в реформуванні української економіки і поступовому входженні України в зону кризового розвитку. Не багато хто чекав, що результатом реформ стане криза, але багато хто сьогодні розуміє, що з кризи економіку здатний вивести тільки новий тип управління. Таке управління і отримало назву «антикризового». Але назва назвою, а суть його викликає великі дискусії. Криза, яким би глибоким вона не була, все-таки коли-небудь пройде. Історія економічного розвитку багатьох країн це підтверджує. І потреба в антикризовому управлінні відпаде? Чи означає це, що такий тип управління має тимчасовий характер або суто прагматичне значення? Навіщо ж тоді вивчати його, створювати наукову концепцію і готувати фахівців в системі вищої освіти?
Об\'єктивно криза характеризується безліччю взаємозв\'язаних ситуацій, складність, що підвищують, і ризик управління. При цьому можливі віддалення кризи і її профілактика, стабілізація кризи, переростання однієї в іншу, вихід з кризи, яка не виключає його як з сьогодення, так і з майбутнього. Не тільки економіка, але і природа функціонує циклічно, і не тільки процес розвитку економіки народжує кризові ситуації. На різних етапах розвитку суспільної свідомості відношення до криз було різним. Наприклад, одна позиція полягала в тому, що криза — завжди наслідок природних явищ, а інша, — що криза — породження самої людини, його помилок, забобонів, незнання, невіри.
Елементарне завдання фірми, що потрапила в кризову ситуацію, - понизити витрати. У до кризовій ситуації на більшості підприємств спостерігалася надмірність персоналу. В умовах кризи скорочення його чисельності стає гострою необхідністю. Потрібний зважений, раціональний підхід при звільненні персоналу, відмові від виплати доплат і надбавок, скороченні соціальних пільг (безкоштовні обіди, медичне обслуговування і тому подібне). Прямолінійні дії нерідко приводять до плачевних...

Одним із головних факторів забезпечення успішного функціонування будь-якого підприємства є залучення персоналу з необхідними кількісними, структурними та якісними характеристиками. Із розвитком суспільства людський фактор набуває все більшого значення, що потребує нових підходів до управління взагалі, і, перед усім, до управління персоналом.
Роль людини в антикризовому управлінні підприємством можна розглядати в двох аспектах – з одного боку персонал організації може бути джерелом будь-якої кризової ситуації, з іншого – інструментом подолання кризових явищ та головною опорою антикризового управління.
Підвищення рівня конкурентоспроможності організації, в тому числі і в умовах кризи у вирішальному ступені визначається якістю наявного персоналу: його кваліфікацією, потенціалом, ступенем згуртованості, лояльністю до організації і мотивацією до високопродуктивній праці. Зрозуміло, якості окремих керівників грають важливу роль для ефективної діяльності підприємства, проте його стабільність і ступінь «виживаності» залежать, перш за все, від якостей «середнього» персоналу, які у свою чергу, визначаються такою, що існує системою управління працею. В умовах ринкової економіки конкурентоспроможність організації визначається тим, наскільки мобільно вона реагує на будь-яку зміну зовнішнього по відношенню до неї середовища, наскільки чуйно уловлює зміни потреб ринку, наскільки вона готова до постійних змін.
У цих умовах потрібний принципово новий тип працівника: висококваліфікований, ініціативний, схильний до інновацій, готовий самостійно ухвалювати рішення і нести за них відповідальність що прив\'язує свої особисті цілі до цілей організації, в якій працює, орієнтований на довгострокову співпрацю. Як правило, одній з базисних причин кризового стану вітчизняних підприємств, разом з мікро- і макроекономічними причинами є невідповідність принципів і методів управління персоналом сучасним умовам ринкової економіки.
У керівників підприємства дуже сильні стереотипи...