Діяльність іноваційних підприємств

Перехід до ринкової системи господарювання загострив необхідність активізації інноваційних процесів в економіці України.
Складний етап реформування економіки потребує посилення інноваційної активності і нового підходу до інновацій, що поєднують знання і техніку з ринком. Інновації визначають основні показники виробничо-господарської діяльності підприємства, напрямок змін на довгостроковий період, забезпечують конкурентоспроможність підприємства в майбутньому.
Значення інноваційної діяльності для промислових підприємств у сучасних умовах постійно зростає. Тим часом статистичні дані останніх років підтверджують той факт, що промислові підприємства зазнають серйозної кризи в інноваційній сфері і, якщо не починати активних заходів для його подолання, як з боку держави, так і керівництва промислових підприємств, несприятливі наслідки будуть мати місце в найближчому майбутньому.
Актуальність теми обумовлена тим, що в умовах становлення ринкової економіки в Україні невирішеними залишаються безліч теоретичних, методичних і практичних питань управління діяльністю інноваційних підприємств.
Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є теоретичне вивчення та розробка методичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління інноваційними підприємствами України.
Для досягнення поставленої мети в роботі були сформульовані і вирішені такі завдання:
- визначення понятійного апарату, використовуваного у ході дослідження питань інноваційної діяльності;
- узагальнення теоретичних аспектів інноваційної політики підприємства;
- визначення принципів формування елементів інноваційної політики підприємства;
- аналіз стану інноваційних підприємств у сучасних умовах;
- узагальнення існуючих методів державного стимулювання і фінансових методів стимулювання інноваційної діяльності;
- обґрунтування методичного підходу до виявлення резервів підвищення ефективності діяльності інноваційних підприємств;
Об\'єкт дослідження – інноваційне підприємство „Інвац”....

Підбиваючи підсумок виконаній курсовій роботі можна зробити висновок про актуальність і практичну значущість розглянутої теми. Реалії сьогодення потребують від уряду, посадових осіб, керівників підприємств і закладів, від кожної людини усвідомлення важливості реформування суспільства на інноваційній основі. Подолання інноваційної стагнації, в якої знаходиться українська держава, потребує розробки нових підходів і принципів формування його стратегічної політики. Інноваційний розвиток повинен стати не тільки „національною ідеєю”, але й тактикою державної політики. Ресурси екстенсивного зростання економіки вичерпано, Україна стоїть на межі розбалансування свого функціонування через нестабільність як внутрішнього соціально-економічного середовища, так і через тиск зовнішнього світу – прийшов час прийняття такої концепції, яка б ліквідувала підстави для кризових явищ в економіці й соціальному житті нашої держави.
Однією з важливих складових, одночасно спрямовуючим вектором і джерелом розвитку є інноваційний потенціал. Це поняття увійшло в економічну науку як складна багаторівнева категорія, що потребує застосування комплексного та системного підходу до її вивчення. Це порівняно нова категорія, яка має важливе як теоретичне, так і практичне значення, потребує розробки нових принципів її дослідження та аналізу. Підміна поняття „інноваційний потенціал” його складовими частинами (науковим, інтелектуальним, науково-технічним, творчим) веде до неповного його розуміння, а значить обмежує можливість його формування, використання й розвитку на благо всьому суспільству. До розгляду сутності інноваційного потенціалу потрібно підходити як економічної категорії, яка є ієрархічно організованою системою понять, що знаходиться в різній мірі наближення до сутності потенціалу. Виявлена структура інноваційного потенціалу, сформована його класифікація, яка дозволила ідентифікувати цю категорію та розглянути її з різних боків застосування.