Управління стратегічним маркетингом

Актуальність теми. Економіка України нині перебуває на етапі осмислення нових тенденцій розвитку аграрно-промислового виробництва і пошуку стратегії на майбутнє. Головною метою економіки АПК є формування конкурентоспроможного аграрно-промислового виробництва, спрямованого на вирішення політичних, соціальних, економічних завдань і забезпечення продовольчої безпеки країни.
Держава правовими та організаційними заходами має забезпечити вільний вибір суб’єктами підприємницької діяльності форм господарювання, напрямків та умов реалізації продукції, право розпоряджатися результатами своєї праці та капіталом. Стратегія і тактика реформ АПК мають концентруватися на трьох взаємопов’язаних напрямах. Перший — формування ефективного господаря-власника. Другий — створення сприятливого економічного середовища (“правил гри”) на ринку. Третій — активний пошук і мобілізація внутрішніх резервів зростання обсягів виробництва, підвищення ефективності. Сільське господарство, як і всі галузі народного господарства України, входить у ринок, набуваючи всіх атрибутів ринкової економіки, в тому числі й маркетинг.
Ступінь дослідження. Проблемам маркетингової політики та стратегічного маркетингу в сільському господарстві присвятили свої праці Андрійчук В. Г. у праці «Економіка аграрних підприємств», Плаксієнко В. Я. у монографії «Виробничі витрати та доходи сільського господарства в мовах розвитку ринкових відносин», Янчук В. З., Андpійцев В. І., Бичкова Ц. В. та ін. в підручнику «Агpаpне пpаво Укpаїни», Дусановський С. Л., Горлачук М. А., Пластун С. Д. в монографії «Економічні аспекти функціонування і розвитку продовольчого ринку регіону».
Також проблемам маркетингу в АПК були присвячені статті журналів «Економіка України», «Економіст», «Маркетинг в России и за рубежом», «Сільскі новини», «Вісник аграрної науки» та ін.
Інформаційною базою курсової роботи є закони та нормативно-правові акти (Закон України про селянське (фермерське господарство)), бібліографічні та інші джерела.
Мета...

В основі забезпечення конкурентноздатності лежить цінова політика, яка в свою чергу тісно зв’язана з собівартістю продукції. Тому конкуренто-здатність селянського (фермерського) господарства забезпечується низкою чинників, основними із яких є стратегія підприємництва, спеціалізація виробництва, опрацювання і освоєння прогресивних технологій виробництва, висока якість сировини та продукції її переробки, оптимізація виробничих витрат.
Стратегічні аспекти конкурентноздатності селянських (фермерських) господарств поєднують: оптимізацію площі земельних угідь; оптимізацію матеріально-технічної бази на основі залучення вітчизняних та зарубіжних інвесторів, бізнес - планування; позиціювання товару на ринку – здатність захищати ринкову нішу, що забезпечує виробничо-комерційну стабільність підприємства; оптимізацію поточних витрат виробництва на основі спеціальної програми зменшення та заощадження витрат на виробництво кожного виду продукції.
Спеціалізацію, як важливіший чинник забезпечення конкурентноздатності, слід здійснювати через раціоналізацію використання землі, засобів виробництва і трудових ресурсів, розміщення виробництва, оптимізоване співвідношення виробництва і споживання. Головним критерієм ефективності спеціалізації є: продуктивність праці, собівартість продукції, ринкова ціна, прибуток, фондовіддача, рентабельність, конкурентноздатність.
Важливішим аспектом забезпечення конкурентноздатності є освоєння маркетингу, оскільки діяльність фермера починається задовго до виробництва продукції, і продовжується після її реалізації. Фермер (або зовнішня маркетингова фірма) вивчає потреби і попит покупців, опрацьовує заходи з найповнішого задоволення попиту, вирішує питання дизайну товару, упаковки, товарної марки, обґрунтовує ціну товару, яка б забезпечила необхідний прибуток, систему розподілу товарів, забезпечує інформацію і рекламу товару, коригує маркетинговий план, залежно від одержаних результатів. Всі ці положення детально опрацьовуються в...