Регулювання навантаження на уроках фізкультури

Актуальність теми. З давніх здавен люди використовували фізичні вправи з метою попередження захворювань та активізації життєвих процесів організму. Гімнастика, плавання й обливання водою різної температури слугують людям як оздоровчі заходи. Давньогрецький учений Гіппократ вважав гімнастику, свіже повітря і прогулянки важливими чинниками здоров’я й довголіття. Ніщо так не виснажує і не руйнує організм людини, як тривала фізична бездіяльність, стверджував Аристотель. А відомий філософ і математик Піфагор назвав фізичну культури і спорт важливими помічниками в розумовій діяльності людини. Він мав для цього підставу, адже сам був видатним атлетом і досяг олімпійських висот.
Сучасні темпи життя вимагають від учнів, щоб вони змолоду дбали про своє фізичне вдосконалення, мали знання в галузі гігієни і медичної допомоги, вели здоровий спосіб життя, самостійно займалися фізичними вправами.
Для розв’язання цих завдань у загальноосвітній школі передбачена організація щоденних занять учнів фізичною культурою (на уроках, у гуртках фізичної культури спортивних секціях, групах загальної підготовки).Але для багато комплектних шкіл це більше бажання, а ніж можливість втілення в життя.
Мета курсової роботи – дослідження системи та методів навантажень на уроках фізичної культури та визначення шляхів їх визначення та регулювання.
Актуальність та мета визначили основні завдання курсової роботи:
- дослідження загальних теоретичних основ навантажень;
- вивчення класифікації та видів навантажень;
- виявлення та дослідження оптимального навантаження;
- проведення аналізу навантажень на уроках фізичної культури в школі;
- виявлення шляхів та прийомів визначення навантаження.
Предметом дослідження курсової роботи є проблеми навантаження в школі на уроках фізичної культури.
Об\'єктом дослідження курсової роботи є учні на уроках фізичної культури середньої загальноосвітньої школі.
Теоретична та методологічна основа. В процесі написання курсової роботи було використано праці таких науковців:...

Методика проведення занять із використанням навантаження підвищеної інтенсивності потребує перегляду традиційного уявлення про динаміку фізичного навантаження. Розбіжності у визначенні об’ємів використаного навантаження засобами “по фізіологічній ламаній” та на основі оцінки інтенсивності кожного “блоку” рухових завдань виявилися суттєвими.
Такий метод цілком припустимий для шкільної фізкультурної практики, бо в умовах загальноосвітнього закладу поки що немає можливості застосовувати складну медичну техніку та проводити глибоке обстеження фізичного стану осіб, що займаються фізичними вправами, спортом.
Для контролю навантаження у циклічних вправах можна користуватися шкалою пульсових характеристик, що розроблена М.Я. Набатниковою. Однак пульсові характеристики навантаження максимальної інтенсивності відсутні, бо лінійна залежність частоти серцевих скорочень (ЧСС) від потужності навантаження дотримується тільки у діапазоні навантажень, при якому ще можливе подальше збільшення серцевого ритму.
Велика кількість вправ, що використовуються на уроках фізичної культури, за своїм характером відноситься до субмаксимальної та максимальної потужності (80-100% результату рухового тесту). Це в основному ациклічні вправи, які пов’язані з проявом силових, швидкісних і швидкісно-силових здібностей, а також циклічні вправи великої і максимальної інтенсивності. В усіх цих випадках реєстрації ЧСС безпосередньо в час виконання вправи (або одразу після його закінчення) не дає інформації про рівень навантаження, про його трудомісткість.
Для успішного аналізу методики правильної оцінки інтенсивності та визначення найбільш ефективного співвідношення об’ємів фізичного навантаження доцільно спиратися на деякі діапазони потужності, які відрізняються між собою механізмами фізіологічного впливу на організм. Саме цьому нас привабила ідея виділення зон відносної потужності.