Класифікація міжнародних договорів в публічному праві

Актуальність теми. Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. визначає договір як міжнародну угоду, поміщену між державами у письмовій формі і регульоване міжнародним правом, незалежно від того, чи міститься така угода в одному документі, в двох або декількох зв\'язаних між собою документах, а також незалежно від його конкретного найменування. В даний час норми міжнародних договорів займають основне місце в міжнародному праві через певні причини, серед яких можна назвати наступні:
1) створення звичайних норм є тривалим процесом і іноді виникають утруднення у встановленні точного змісту звичайної норми. Процес створення договірної норми не такий тривалий, а воля суб\'єктів міжнародного права має більш виражений характер;
2) процедура висновку і виконання договорів детально розроблена і визначена (конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. і 1986 р.);
3) договірна форма надає більше можливостей для узгодження волі суб\'єктів ніж яка-небудь інша.
Ці і інші причини обумовлюють все більш широке використання договірного процесу створення міжнародно-правових норм. Суб\'єкти міжнародного права враховують найважливішу роль договорів в міжнародних відносинах і визнають зростаюче значення договорів як джерела міжнародного права і засобу розвитку мирної співпраці між державами.
Мета курсової роботи – дослідження право міжнародних договорів - галузі міжнародного права, принципи і норми якої визначають порядок висновку, дії і припинення міжнародних договорів. Роль договорів високо оцінюється як міжнародними, так і внутрідержавними актами. У Віденських конвенціях підкреслюється важливість договорів як корисного засобу розвитку міжнародних відносин і забезпечення умов для мирної співпраці між державами.
Предмет дослідження – система міжнародних договорів у публічному праві, їх особливості та класифікація. Дослідження особливостей класифікації та форм міжнародних договорів.
Теоретична та методологічна основа роботи. При написанні роботи використовувалися...

Актуальність теми. Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. визначає договір як міжнародну угоду, поміщену між державами у письмовій формі і регульоване міжнародним правом, незалежно від того, чи міститься така угода в одному документі, в двох або декількох зв\'язаних між собою документах, а також незалежно від його конкретного найменування. В даний час норми міжнародних договорів займають основне місце в міжнародному праві через певні причини, серед яких можна назвати наступні:
1) створення звичайних норм є тривалим процесом і іноді виникають утруднення у встановленні точного змісту звичайної норми. Процес створення договірної норми не такий тривалий, а воля суб\'єктів міжнародного права має більш виражений характер;
2) процедура висновку і виконання договорів детально розроблена і визначена (конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. і 1986 р.);
3) договірна форма надає більше можливостей для узгодження волі суб\'єктів ніж яка-небудь інша.
Ці і інші причини обумовлюють все більш широке використання договірного процесу створення міжнародно-правових норм. Суб\'єкти міжнародного права враховують найважливішу роль договорів в міжнародних відносинах і визнають зростаюче значення договорів як джерела міжнародного права і засобу розвитку мирної співпраці між державами.
Мета курсової роботи – дослідження право міжнародних договорів - галузі міжнародного права, принципи і норми якої визначають порядок висновку, дії і припинення міжнародних договорів. Роль договорів високо оцінюється як міжнародними, так і внутрідержавними актами. У Віденських конвенціях підкреслюється важливість договорів як корисного засобу розвитку міжнародних відносин і забезпечення умов для мирної співпраці між державами.
Предмет дослідження – система міжнародних договорів у публічному праві, їх особливості та класифікація. Дослідження особливостей класифікації та форм міжнародних договорів.
Теоретична та методологічна основа роботи. При написанні роботи використовувалися...