Підвищення ефективності оплати праці на підставі удосконалення тарифної системи

Основою організації оплати праці є тарифна система, що уявляє собою су-купність елементів, за допомогою яких суспільство встановлює вихідну дифере-нціацію в оплаті праці різних груп робітників в залежності від складності та умов праці, особливостей окремих галузей промисловості та виробництв, кліма-тичних умов конкретної місцевості в цілях забезпечення у масштабах країни єд-ність міри праці та її оплати.
Аналіз практики формування основної заробітної плати у сферах виробни-чої діяльності показує, що в останніх, використовуючи надані їм права, установ-люють відповідні тарифи на оплату праці виходячи в основному зі своїх еконо-мічних можливостей, що призводить до розшарування розмірів заробітної плати й порушення таких принципів, як рівна оплата за рівну працю та справедливість в оплаті праці. Таке становище є одним із чинників необхідності та актуальності розроблення і впровадження ЄТС з оплати праці з диференціацією міжгалузевої, міжпрофесійної та міжпосадової системи ставок основної тарифної заробітної плати на єдиному методологічному підході, в основу якого покладено насампе-ред складність праці. Інші складові оплати праці – умови, напруженість, значу-щість видів праці для підприємства – формуються на інших засадах.
При побудові заводських сіток важливо визначити принципові підходи до диференціації тарифних ставок. Тому в даній роботі пропонуються підходи для встановлення диференціації тарифних ставок першого розряду; диференціації тарифних ставок за складністю праці; диференціації посадових окладів керівни-ків, професіоналів, фахівців і технічних службовців за складністю праці. Також пропонується новий підход до побудови тарифної системи на підприємствах – на основі застосування гнучкого тарифу.
Враховуючи актуальність принципу „рівної оплати за рівний труд”, в ро-боті пропонується методологічний підхід до формування єдиної тарифної сітки.

Таким чином, у даній роботі представлені підходи, урахування яких на практиці, дозволило б удосконалити діючі тарифні системи на підприємствах. Нині підприємства самостійно формують тарифну систему, тому наведені у ро-боті ознаки диференціації тарифних ставок першого розряду та їх розміри мо-жуть бути прийняті повністю, частково або замінені іншими. Це рішення опра-цьовується під час переговорів про укладання колективного договору й закріп-люється у ньому.
Під час розробки „заводської” системи диференціації тарифних ставок мо-жливе як застосування кількох варіантів тарифної сітки, що розрізняються хара-ктером зміни тарифних коефіцієнтів: з прогресивним абсолютним й відносним зростанням тарифних коефіцієнтів; з постійним абсолютним та регресивним зро-стання тарифних коефіцієнтів; з прогресивним абсолютним й постійним віднос-ним зростанням тарифних коефіцієнтів;з регресивним абсолютним й відносним зростанням тарифних коефіцієнтів. Вибір варіанта побудови тарифної сітки за-лежить від багатьох чинників, у тому числі від професійно-кваліфікаційного складу кадрів та їх балансу, а також від фінансових можливостей підприємства. Найекономічнішим варіантом є тарифна сітка з прогресивним абсолютним і від-носним зростанням тарифних коефіцієнтів.
Для встановлення диференціації окладів керівників, професіоналів, фахів-ців і технічних службовців можна виходити із співвідношень, що були встанов-лені колишніми централізованими рішеннями, враховуючи мінімальну тарифну ставку робітника першого розряду за колишніх і нинішніх умов.
Удосконалення чинної тарифної системи полягає у подальшому створенні єдиних уніфікованих умов оплати праці всіх категорій працівників на основі створення і використання ЄТС. Особливістю організації оплати праці керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців на основі використання ЄТС є відмова від “вилки” окладів і перехід до фіксованих окладів, які відповідають установленим тарифним коефіцієнтам. Перехід до оплати праці працівників за видами...