Економічні зони

Тема даної дипломної роботи обрана не випадково і її актуальність обумовлюється безпрецедентністю інституту спеціальних (вільних) економічних зон ( далі - СЕЗ ) в національній економіці і системі правового регулювання. Справа в тому, що за радянських часів в умовах заідеологізованої зовнішньоекономічної політики “залізної завіси” про існування в Україні СЕЗ і мови бути не могло. В той же час у Китаї політика “відкритих дверей”, навпаки, сприяла залученню національної економіки у процес створення вільних економічних зон. Лише після здобуття Україною незалежності, вона отримала можливість самостійно визначати свою зовнішню і внутрішню політику. Було підписано ряд міжнародних угод та прийнято низку нормативно-правових актів , що регулюють режим інвестування загалом та особливості такого режиму в СЕЗ зокрема. Починається активне використання закордонного досвіду функціонування СЕЗ. В Україні, як і в інших державах, які виникли на території колишнього СРСР, ці процеси за багатьма параметрами значно відрізняються від процесів, які відбуваються в країнах Західної Європи, США та інших розвинених державах, де механізми ринкових відносин є звичайними у соціально-економічному розвитку. Проте, незважаючи на економічні перешкоди, Україна робить відчутні кроки в розвитку міжнародного підприємництва в даній галузі.
Світовий досвід свідчить, що створення у певних містах або регіонах спеціальних (вільних) економічних зон (далі - СЕЗ), з установленням пільгового режиму економічної діяльності, стимулюванням інвестування в економіку цих територій, є одним з ефективних рішень проблем інвестування. Створення спеціальних економічних зон вільного підприємництва спрямовано на вирішення завдань економічного і соціального розвитку різних територій, що розширює можливості торгівлі, науково-технічного співробітництва, реалізації великих інвестиційних проектів, оскільки встановлення в них особливого митного режиму, пільгового порядку оподатковування та інших спеціальних умов...

В процесі проведення дипломного дослідження був проаналізований правовий статус спеціальних (вільних) економічних зон, охарактеризований господарський режим, поширений в СЕЗ, висвітлено найважливіші аспекти правового регулювання діяльності СЕЗ, а також питання управління спеціальними економічними зонами. Україна, загалом, перейняла досвід в інших країн, але, на жаль, замість інструмента модернізації економіки і залучення в країну іноземних інвестицій зональні пільги стали засобом прихованого субсидування окремих лобістських угруповань і способом первинного накопичення капіталів, що згодом витікають за кордон. Важливо зараз створити такі умови, щоб преференційні режими застосовувалися не заради роздачі пільг певним підприєм¬ствам, галузям або територіям, а з метою стимулювання нових форм господарювання, промислового виробництва розвитку зовнішньо¬економічних відносин, що забезпечують технологічний прорив України в XXI століття. Інший стратегічно виправданий напрям - реалізація переваг транспортно-географічного положення України і потенціалу її припортових територій. Створення в деяких районах широкої мережі вільних митних зон прискорило б інтеграцію України у світові господарські зв'язки, а також притягло б до неї величезні потоки товарів і капіталів поки що зарубіжних країн, що прямують в аналогічні зони Чорномор'я і АТР. Вигідне, з точки зору транспортних перевезень, геополітичне розташування України зараз не використовується у повній мірі.
Слід погодитися з критиками діяльності ВЕЗ у тому контексті, що Україною не створюються нові економічні схеми та міжнародні договори нового типу, а лише запозичується досвід інших країн. Зокрема, автори вважають помилковим курс на створення ВЕЗ банківського типу, які іншим чином називаються офшорами. Але такий вид діяльності давно пройшов своє випробування та фактично вичерпав себе, оскільки всі розвинені країни почали або вже створили надійні контрзаходи відмивання коштів через офшори. Більше того, той момент, коли...