Розміщення Продуктивних Сил

Вступ України у нове, XXI століття і реалізація природного прагнення інтегруватися у світове співтовариство зумовили нові завдання у сфері розвитку і розміщення продуктивних сил, і на¬самперед з позицій наукового обґрунтування їх принципово но¬вих теоретико-методологічних засад з урахуванням сучасних сві¬тових тенденцій глобалізації і регіоналізації. Введення соціаль¬них та екологічних пріоритетів у ранг стратегічних завдань, необ¬хідність підтримки економічної безпеки держави, актуальність трансформаційних перетворень вимагають створення необхідних передумов для виходу держави на траєкторію сталого розвитку й відновлення потенціалу продуктивних сил держави як першоос¬нови економічного зростання та забезпечення добробуту членів суспільства.
Трансформаційні процеси в Україні супроводжуються активізацією впливу терито-ріальних відмінностей природного і виробничого потенціалів на результати соціально-економічних перетворень, причому цей процес набирає загальнонаціональної ваги. Ефек-тивно використовуючи природно-ресурсний, трудовий та виробничий потенціал регіонів України, можна досягти значних успіхів в економічному зростанні в інтересах зміцнення могутності держави та добробуту її населення. На цьому шляху принципово важливо вра-ховувати якісно нові реалії розвитку українських регіонів, спиратися на знання закономір-ностей територі¬ального розвитку та бачення його перспектив. У зв’язку з цим великого значення набуває удосконалення територіального управління, що передбачає активну ко-ординацію господарської діяльності в межах існуючого економічного районування тери-торії України. Необхідно налагодити тіснi міжрегіональні економіч¬ні зв’язки, розширити можливості кооперування і комбінування виробництва з метою формування в державі стабільних господарських територіальних систем як першооснови ефективного вирішення загальних соціально-економічних проблем.
Завдання курсу розміщення продуктивних сил полягають у наданні необхідних знань щодо новітніх тенденцій розвитку...

У сучасних умовах відбувається радикальна структурна транс¬формація національ-ної та її невід\'ємної складової — регіональної економіки в усіх аспектах: територіально-галузевому, функціо¬нальному і організаційному, що зумовлює необхідність коорди¬нації цих зрушень та їх узгодження між собою з метою утвер¬дження ринкових принципів гос-подарювання та виходу України на інноваційний шлях розвитку. Дедалі зростаючий і не-однознач¬ний вплив на розвиток і розміщення продуктивних сил країни та її регіонів спра-вляють світові інтеграційні процеси. За цих умов Україна повинна усвідомити і реалізува-ти як у зовнішньоеконо¬мічній діяльності, так і у внутрішній практиці господарювання свої національні інтереси щодо перспектив розвитку власних продуктивних сил та прийнятних для себе механізмів інтеграції у світовий економічний простір.
Новий етап у розвитку продуктивних сил держави повинен супроводжуватися процесами їх модернізації, прогресивними зрушеннями в територіально-галузевих пропорціях. У зв\'язку з цим актуалізується завдання опрацювання концептуально нових підходів до формування і розвитку продуктивних сил як фунда¬менту економіки, який забезпечує, з одного боку, нормальний перебіг відтворювальних процесів, а з другого — вирішення на¬гальних соціальних завдань.
Україна має значний природно-ресурсний, трудовий, соціаль¬ний та виробничий потенціал регіонів, який внаслідок тривалої системної кризи зазнав певної руйнації. Його відновлення мож¬ливе лише на основі удосконалення територіального управління, актив-ної координації господарської діяльності окремих суб\'єктів та розвитку нових форм сти-мулювання регіональної економіки. Важливо сформувати розгалужену систему міжрегіо-нальних еко¬номічних зв\'язків, розширити можливості кооперування і комбі¬нування виро-бництва з метою формування стабільних господар¬ських територіальних систем.
Стратегічно важливим соціальним орієнтиром зміцнення про¬дуктивних сил держа-ви і розвитку її регіонів є зростання життє¬вого рівня...