Державна служба і органи місцевого маоврядування

Перші економічні відносини виникли близько 10 тис. років тому одночасно із зародженням перших цивілізацій. У ті часи почала роз-виватись і економічна думка, еволюцію якої можна простежити за тими нечисленними історичними знахідками, які збереглися до наших днів.
Власне суто економічних трактатів стародавніх часів віднайти практично неможливо, бо владні прошарки суспільства, що були но¬сіями писемної культури, лише незначною мірою втручались у ве¬дення натурального господарства. їхні життєві інтереси обмежува¬лися отриманням додаткового продукту. Крім того, складність до¬слідження економічної думки давніх часів полягає і в тому, що вона ще не була відокремлена від політико-правової та релігійної.
Епоха рабовласництва бере свій відлік з IV тис. до н. є., коли в Месопотамії (між річками Тигр та Євфрат) і Єгипті почався процес становлення класового суспільства. Матеріальною базою цього про¬цесу була технічна революція, пов\'язана з початком використання металевих виробів та переходом до зрошувального сільського гос¬подарства. Це дало можливість отримувати додатковий продукт і стимулювало розподіл праці.
В окремих регіонах стародавнього світу стали зароджуватись і розвиватись товарно-грошові відносини, пов\'язані з обслуговуван¬ням торгівлі (Фінікія, Вавилон, Греція). На цій основі почала вини¬кати приватна власність, що базувалась здебільшого на праці рабів.
Формування ознак державності в класовому суспільстві вимага¬ло теоретичного обґрунтування функціонування органів управління, організації господарства як на державному рівні, так і на рівні гос-подарських одиниць.
Умовно можна виділити такі напрями економічної думки, які тією чи іншою мірою стосуються питань виникнення та розвитку бюджетних відно-син:
1) діяльність державного апарату управління;
2) пошук джерел надходжень до державної казни;
3) організація державного господарства;
4) організація приватного господарства;
5) юридичні норми взаємин.
Незважаючи на певну незавершеність висновків, нечіткість...

Ми вже неодноразово підкреслювали, що в Україні треба проводити ряд реформ, одна з цих реформ повинна бути спрямована на фінансування органів державної влади та органів самоврядування.
Для цього потрібні поетапне реформування державного управління і держав¬ної служби, підкріплене оптимізацією відповідного національного законодавства (чинних Конституції, Законів України \"Про державну службу\", \"Про місцеві держа¬вні адміністрації\"\", \"Про місцеве самоврядування в Україні\"; ухвалення нових зако¬нів \"Про Кабінет Міністрів\", \"Про міністерства та інші центральні органи виконав¬чої влади\" чи \"Про міністерства та центральні органи виконавчої влади\", \"Про управлінські послуги громадянам\", \"Про основні засади державної служби і служби в органах місцевого самоврядування\", Адміністративного кодексу і т.і.), створення системи адміністративних судів, залучення і добір висококваліфікованих кадрів, удосконалення системи підготовки та перепідготовки державних службовців, по¬кращення матеріально-побутового забезпечення широкого загалу державних служ¬бовців, а не окремих з них. Це має супроводжуватися громадським контролем за ді-яльністю державного управління і державної служби.
Основним ресурсом для реалізації цього є люди з необхідними моральними та фаховими якостями, які мають оволодіти досягненнями державної служби як науки, навчальної дисципліни та галузі практичної людської діяльності.