Групове прийняття рішень в МАІ

Метод аналізу ієрархій (МАІ) є одним із методологічних підходів, які можуть бути застосовані для вирішення задач прийняття рішень високої складності, що включають велику кількість сценаріїв, критеріїв і дійових особ. Запропонований в 1970-х Томасом Сааті (Сааті, 1977, 1980), він представляє шкалу коефіцієнтів, асоційованих з пріоритетами різних елементів, що порівнюються. В початковому формулюванні Стандартного МАІ Сааті запропонував чотирьох крокову методологію, що включає моделювання, оцінювання, визначення пріоритетів і синтез.
На стадії моделювання будується ієрархія, що представляє відповідні аспекти задачі (критерії, під критерії, атрибути і альтернативи). Мета або місія задачі ставиться на вершину ієрархії. Інші аспекти (критерії, під критерії, атрибути та ін.) ставляться на нижчих рівнях. Переваги ОПР включаються на стадії оцінювання за допомогою відповідних МПП, використовуючи судження, основані на фундаментальній шкалі, запропонованій Сааті. Локальні переваги для кожного елементу в ієрархії оцінюються на стадії визначення пріоритетів. Глобальні переваги для кожного елементу в ієрархії, такі як атрибути, включені тільки на останньому рівні, оцінюються потім згідно з принципом ієрархічної композиції. В кінці, загальні або кінцеві переваги порівнюваних альтернатив оцінюються за допомогою синтезу глобальних переваг альтернатив, використовуючи ту чи іншу процедуру агрегації (звичайно, адитивну).

Гнучкість і адаптивність МАІ означає, що методологія може бути використана в процесах прийняття рішень, що приймають багато дійових особ. Морено-Жіменез та ін. (2002) виділили 3 ситуації прийняття рішень багатьма особами: 1) групове прийняття рішень, 2) узгоджене прийняття рішень і 3) системне прийняття рішень. В першому сценарії індивідууми працюють разом і прагнуть до спільної мети. В другому, кожен індивідуум вирішує проблему окремо, і всі вони потім шукають зони погодження і незгоди між особами. Нарешті, в третьому випадку, кожному індивідууму дозволяється діяти незалежно, а потім вводиться принцип толерантності для представлення способу інтеграції різних позицій.
Література з МАІ описує 2 різних шляхи ГПР з погляду на спосіб досягнення групових пріоритетів (Сааті, 1989; Раманатан і Ганеш, 1994; Форман і Пеніваті, 1998). А саме: 1) працювати з індивідуальними судженнями (AIJ) і 2) працювати з індивідуальними пріоритетами (АІР). В процедурі AIJ нова матриця суджень для групи в цілому будується на основі індивідуальних суджень з груповими пріоритетами, записаними з цієї нової матриці. Три найбільш загальновживані методи визначення елементів матриці групових суджень – це згода всіх, голосування і агрегування суджень. В АІР групові пріоритети представляються на основі індивідуальних пріоритетів, використовуючи метод агрегації. Щодо обох процедур – найбільш широко використовується техніка агрегації зваженого геометричного середнього.