Борис Грінченко – визначний культурно-громадський діяч

Актуальність теми дослідження. Борис Грінченко зробив визначний вклад у практичну розбудову української літературної мови в галузі художнього, наукового, публіцистичного, епістолярного стилів. Вивчаючи народну мову протягом усього життя, він знав її справді глибоко. Найвидатніші майстри української літератури (І.Франко, М.Коцюбинський, І.Нечуй-Левицький, В.Самійленко) ще за життя письменника високо оцінили мову його художніх творів та перекладів. З погляду І.Огієнка, вірші та проза Б.Грінченка написані «добірною мовою».
Серед багатьох здобутків Б.Д.Грінченка є праця, яка дозволяє назвати його видатним і навіть унікальним ученим. Це \"Словарь української мови\", створений і відредагований ним протягом двох з половиною років на початку нашого століття (загальний обсяг слів - 68 тисяч). Цей словник має для української науки і культури таке ж значення, як словник В.І.Даля для російської, словник Лінде для польської, словник Гебауера для чеської.
Стан наукової розробки теми. Словник Бориса Грінченка вивчали ряд учених-мовознавців пореволюційного періоду (П.Й.Горецький, А.А. Москаленко, М.М. Пилинський, Л.С. Паламарчук та ін..), вони дали високу оцінку цій праці. Проте немало цінних відомостей про історію створення цього словника та про лексикографічну діяльність вченого загалом містять і літературознавчі розвідки, зокрема монографії А.Г. Погрібного «Борис Грінченко. Нарис життя і творчості» та статті М.Олійника, С.Гречанюка та ін., які крім опублікованих джерел, використали й неопубліковані, зокрема, листування письменника. [4] Тому, недостатнє вивчення проблеми зумовило вибір теми курсового дослідження: «Лексикографічна діяльність Бориса Грінченка».
Об’єкт дослідження – лексикографія Бориса Грінченка.
Предмет дослідження – «Словар української мови» Бориса Грінченка.
Методи дослідження – історико-порівняльний, описовий, методи аналізу лексикографічних словників, аналіз літературних джерел.
Мета дослідження полягає у визначенні особливостей лексикографічної...

У курсовій роботі на тему: «Лексикографічна діяльність Бориса Грінченка» ми досягли поставленої мети: з’ясували особливості лексикографічної діяльності Бориса Грінченка та особливості «Словаря української мови»
У ході дослідження ми розв’язали поставлені на початку завдання:
- довели, що Борис Грінченко – визначний культурно-просвітницький діяч;
- зробили загальну характеристику лексикографічної діяльності Бориса Грінченка»
- визначили витоки створення «Словаря української мови Бориса Грінченка»;
- дослідили особливості побудови словника;
- проаналізували лексикографічну діяльність Бориса Грінченка.
Цінність словника для дослідників полягає у тому, що він найповніше зафіксував лексичні надбання народу, які побутували в період становлення системи українських прізвищ. Досить широко наводиться українська фразеологія, усталені в народі форми привітання, віршування тощо. Словник насичений багатим і часто унікальним ілюстративним матеріалом, зокрема великою кількістю прислів’їв та приказок. У доборі та опрацюванні реєстру словника Б. Грінченко керувався кількома важливими принципами: перш за все, «народної» концепції словника. По-друге, автор виявив досить обережний та критичний підхід до опрацювання реєстру словника, тобто подавав лише ті слова й вислови, в реальному існуванні яких був особисто впевнений.
У словнику також простежуються тенденції до певної регламентації української мови. Він зорієнтований на народну мову, в першу чергу на південно-східний діалект, а за наявності фонетичних, морфологічних варіантів слова, словотвірних або лексичних синонімів – на найпоширенішу одиницю. Не заперечуючи ролі запозичень для позначення абстрактних понять і досягнень «новітнього культурного життя», Б. Грінченко разом із тим проголошував обмеженість їхнього використання, застерігав від надмірностей уживання, що, на його думку, повинно було б стати важливою умовою збереження народної основи української літературної мови. Більш різку позицію займав він щодо русизмів, полонізмів,...