ЕКОНОМІЧНА КРИЗА. ДЕРЖАВА. СУСПІЛЬСТВО. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Як би довго аналітики не шукали основну причину економічної і фінансової кризи, очевидно одне – крах світової економіки відбувається в ре-зультаті її недосконалості. Природно, що причина фінансової кризи це не який-небудь косметичний дефект, причина кризи повинна бути достатньо вагомої, це серйозна вада робить всю економічну систему недосконалій, схильній кризам.
При чому, корінь цієї недосконалості криється в самому відношенні до фінансів, жаданням отримання суперприбутку, доходу від \"надрентабельних проектів\". В результаті такого дисбалансу економіка початку тріщати по швах ще з 2007 року. Поступово спостерігалося падіння довір\'я до цінних паперів, довгострокових проектів, – фінансова система початку буксувати і збоїти, породжувати ланцюгову реакцію недовір\'я. Таким чином, основна причина фінансової кризи - вона ж рушійний механізм ринкових відносин, максимізація прибутку за всяку ціну.
Спостережуваний період зростання економіки на рубежі тисячоліть своїм підйомом зобов\'язаний банківській системі, що працює \"на чесному слові\" в буквальному розумінні. Причому цей принцип сталі практикувати не тільки в США, але у всьому світі. Роблячи світовій економіці таку могутню ін\'єкцію, фінансисти запустили негативну, але модну тенденцію життя у борг. Сама ідея кредитування не є катастрофічною, якщо не приймає загальний, глобальний, можна сказати пірамідальний характер. Проте неконтрольована видача кредитів практично всім охочим не могла не обернутися для фінансової системи фіаско. Причина кризи не в самих кредитах як таких, але у відношенні до них.
Гасло \"Бери зараз – плати потім\" схоже, виявився правдою, при чому розплачуватися доведеться всьому людству, і, швидше за все не один рік. Було дуже актуальне б гасло \"Береш ти, а розплатяться всі\" або \"А ти узяв кредит?!\". Надаючи кредити будь-якому позичальнику, практично не враховуючи його платоспроможність, банки перевищували всі допустимі ризики, втрачаючи при цьому можливість управління і контролю за...

Головний висновок: Україна за роки незалежності, по великому рахунку, так і не стала на шлях реформ.
Чи з’явилося розуміння, необхідна сума знань: що робити і як робити? Так. Але головна проблема в тому, що вже знаємо, що і як робити, але відсутня політична еліта, яка б взяла на себе відповідальність щодо проведення реформ. Саме тому Україна втрачає унікальні можливості з унікальним природним, технологічним ресурсом, а трудовий ресурс знаходиться на узбіччі стрімкого соціально-економічного розвитку, а ще при цьому підпав під величезний вплив ризиків фінансово-економічної кризи.
Чи є хоча б якийсь позитив, чи все не так? Є, на мій погляд, дуже позитивний процес: у цьому «злочинному безладі», психологічному пресі на людей, бідності – з одного боку, і нахабства з непомірним багатством – з іншого, відбулося народження українського громадянського суспільства. «Український народ перестав бути рабом для тих, хто програв вибори і владу, але разом з тим і для тих, хто виграв вибори і владу» [10, с.8]. Український народ перестає бути рабом! І цей фактор є потужним двигуном змін на краще в Україні, що приведуть до високого рівня якості життя.
Ми приречені об’єднатися навколо ідеї Української державності і не шукати кращої долі по світах, а будувати її тут, у власному українському домі, приймаючи формулу успіху: ІНІЦІАТИВА-ТВОРЧІСТЬ-НАТХНЕННА ПРАЦЯ.