Особливості технології виробництва мила (Технология производства мыла)

Ринкові відносини в Україні зумовлюють специфіку діяльності підприємств, умов їх функціонування, оскільки підвищується рівень невизначеності, ризику, посилюється конкуренція, стає необхідністю вміння пристосовуватись до економічної ситуації, яка постійно змінюється.
Споживачі впливають на інтереси конкуруючих підприємств за допомогою спеціальних засобів впливу на ринок, що приводить до зниження цін, підвищення якості продукції, розширення її асортименту, збільшення кількості і якості товарів, які споживаються.
В умовах становлення ринкової економіки боротьба за споживача на внутрішньому і зовнішньому ринках вимагає створення і виробництва конкурентноздатних товарів. Якість виступає як головний фактор конкурентноздатності товару, складаючи його «стрижень», основу.
Нові підходи до проблеми якості вимагають врахування виробниками ринкового фактора, відмови від адміністративних важелів контролю якості на користь організаційно-економічних заходів керування якістю, переходу до гнучкої системи стандартизації, що дозволить виробникам оперативніше реагувати на мінливі вимоги внутрішнього і зовнішнього ринку до якості товарів, та налагодити роботу щодо забезпечення високої якості продукції.
Проблема підвищення якості одна з головних задач розвитку економіки нашої країни. В останні роки у всіх передових у технічному відношенні країнах відзначається зростаючий інтерес до підвищення якості продукції.
У давнину замість мила використовували глинозем. Особливою розкішшю вважалося використання рослин, наприклад, мильнянки. Потім люди навчилися варити мило.
У Європі виробництво мила в середні століття зосередилося спочатку в Марселі, пізніше в Генуї, а потім у Венеції. Навіть у XIX столітті мило ще не стало звичайною річчю.
У Росії мило ввійшло в повсякденний побут наприкінці XIX століття. Тоді ж почалося і його масове виробництво. Відомими і популярними були вироби фірм А. Ралле, Г. Брокара, А. Сиу, А. Лемерсье, Е. Бодло.
Після 1917 року прийшли інші часи, і мило...

В 2003 році обсяг виробництва товарів зріс порівняно з 2002 роком на 121,1 тис. грн., на 10,86% та становить 1236 тис. грн. порівняно з 1114,9 в 2002 році. Найбільше зростання спостерігалося в IV кварталі 2003 року на 51,78 тис. грн., тобто 17,59%. В 2003 році порівняно з 2002 на підприємстві збільшилося виробництво мила за всіма групами товарів. За питомою вагою підприємство випускає найбільше мила туалетного твердого 41,58% та 44,83% відповідно в 2002 та 2003 роках. Виробництво туалетного мила твердого в 2003 році порівняно з 2002 зросло на 90,52 тис. грн. (19,5%).
Для виготовлення мила на Київському миловарному заводі застосовують натуральні жири, синтетичні жирні кислоти, лужні речовини, вітдушки, барвники, різні корисні добавки.
Технологічний процес виготовлення мила на Київському миловарному заводі включає дві групи операцій. У першу групу входить варіння мила, що представляє собою хімічний процес взаємодії жирів і жирозамінників з лугами. Вона закінчується готуванням водяних розчинів жирно-кислих солей різної концентрації. Друга група технологічних операцій має на меті додати милу товарний вид. У цю групу операцій входять охолодження і затвердіння концентрованого мильного розчину, сушіння і формування в шматки, упакування готового продукту.
Якість туалетного мила визначає ГОСТ 28546-90 “Мило туалетне. Загальні технічні умови”.
Найбільший відсоток браку було виявлено в 2002 році 1,51%. Як бачимо відсоток бракованого туалетного мила досить низький, що свідчить про досить високу якість туалетного мила, що виробляється на Київському миловарному заводі .
Серед виявлених дефектів (табл. 4.2) найбільшу частку становить неоднорідність шматків мила ( в 2003 році - 24,44%).
Також при перевірці було виявлено інші дефекти, такі як пошкодження упаковки (24%), неправильна форма шматків мила (16,33%), поганий запах мила (19,89%), тріщини (6,94%) та інші дефекти (7,39%).
Якість мила насамперед залежить від якості сировини, що надходить на виробниче підприємство...