Життя та діяльність Іван Мазепа

Актуальність теми в історії України особливе місце належить гетьману Іванові Мазепі (1687-1709 рр.). Державний діяч і політик найвищого ґатунку, найвправніший дипломат тодішньої Європи, полководець і водночас поет, у поезії якого найсильнішими були патріотичні мотиви, уболівання за долю України. Різноманітна природна обдарованість поєднувалася в ньому з високою освіченістю.
Гетьман Іван Мазепа намагався зробити з України європейську державу, підняти й зміцнити значення й престиж гетьманської влади, яка за десятиріччя руїни зазнала страшної девальвації. Жодний із гетьманів не зробив так багато, як Мазепа для розвитку культури та духовності українського народу.
Роки його гетьманування припадають на царювання Петра І, роль якого в Росії останнім часом занадто ідеалізується. Ряд вчених при цьому ігнорує той факт, що Петро І свої реформи здійснював злочинними, терористичними методами.
От з таким царем довелося мати справу І. Мазепі і в його особі всій Україні.
Спроба цього гетьмана вирвати Україну з-під московського ярма, реалізувати велику ідею незалежної самостійної Української держави зазнала поразку. Але протягом трьох століть ця ідея жевріла в серцях найкращих синів і дочок українського народу.
Корені сучасної незалежної України повною мірою лежать у великій ідеї Мазепи.
Після проголошення 1991 року незалежності України розпочалася реінтерпретація І.Мазепи, пошуки об’єктивних критеріїв в трактуванні цієї трагічної постаті здобули новий імпульс.
Все це свідчить про актуальність теми даної курсової роботи.
Метою курсової роботи є дослідження історичної постаті І. Мазепи в український історіографії контексті тогочасних подій, порівняти аналіз образа Івана Мазепи, в українській і російській історичній літературі.
Поставлена мета обумовлює такі завдання дослідження:
– вивчити житнього шляху автобіографії Івана Мазепи та його діяльності до гетьманства;
– дослідити політичної діяльності гетьмана І. Мазепи;
– про аналізувати доброчинно-меценатської...

Існує закономірність, яка багато разів підтверджувалася практикою суспільного життя: чим масштабнішою, значущою є історична особа (явище, подія), тим більше неприйнятною є будь-яка спроба описати її в чорно-білих, спрощених, примітивних тонах. Тільки вся багатобарвна палітра аналітичного зображення здатна адекватно передати всю багатогранність, всю складність політичної позиції і духовного світу таких видатних особистостей історії України пізнього середньовіччя і раннього модерна, як Богдан Хмельницький, Петро сагайдачний, Петро Могила, Петро Дорошенко. І, звичайно ж, Іван Мазепа - можливо, найтрагічніша, сама суперечлива людина в цьому переліку.
Оцінки державної і політичної діяльності правителя Українського Гетьманату в 1686 - 1709 роках гетьмана Івана Степановича Мазепи в течію ось вже близько трьох сторіч, що пройшли після його смерті, одні з самих контраверсійних і суперечливих як у вітчизняній історичній літературі, так і в громадській думці в цілому.
З отриманням Україною незалежності тема Мазепи зазвучала з новою силою. Цілком зрозуміло і прагнення подолати «провінціоналізм» (термін, до якого удаються самі українські історики), і створити власну повноцінну історію, основні установки якої визначаються не в Москві і навіть не в Києві, а на всьому просторі України. А це означає пошук національних героїв, причому в першу чергу тих, хто був причетний до отримання «самостійності». І в цих пошуках ім\'я Мазепи не просто в першому ряду, він - заголовний герой, потіснений лише іншим гетьманом, знаменитим Богданом Хмельницьким.
Природно, при створенні образу Мазепи в хід пішла і дореволюційна література, пов\'язана з творчістю таких видатних національних істориків, як Грушевський і Костомаров, і особливо панегірична еміграційна література.
Особа И. Мазепи цікавила багато письменників і поетів, проте, їх поетичні зображення частіше далекі від історичної дійсності.
В українській літературі переважає панегіричний тон. Це ще і освічена людина, не чужа поезії,...