Методи і процедура експериментального дослідження фантазії

Актуальність проблеми у наш багатий змінами час особливо цінні людська неповторність, здатність ухвалювати нестандартні рішення, уміння поглянути на проблему з нової точки зору. Така людська унікальність тісно пов\'язана з творчою фантазією.
Введення проблематики фантазії в просторому психологічному контексті дає можливість подолати висхідне до раціоналізму зіставлення фантазії логічному мисленню і орієнтує дослідників на виявлення єдиних закономірностей розумової діяльності. Серйозну спробу в цьому відношенні зробила гештальтпсихологія, що висунула ідею цілісної саморегульованої системи, проте для доказу принципу саморегуляції довелося відсунути на задній план ряд експериментальних фактів, що суперечать даній теорії (так само, як прийняти аналогію як пояснювальний принцип можливо лише за умови ігнорування наукових відкриттів, сенс і зміст яких суперечить образам і ідеям, що підказуються аналогією). Тому адекватна теорія фантазії повинна враховувати не тільки явища прямого і непрямого наслідування (імітації) зовнішнім і внутрішнім зразкам, не тільки факти впорядкування, поліпшення або удосконалення отриманих ззовні даних, але і явища протилежного характеру: відхилення продуктів фантазії від зовнішніх і внутрішніх зразків, порушення прямолінійного процесу удосконалення продукту фантазії і т.д. Коротше кажучи, в самій теорії повинна бути закладена ідея можливості появи помилкових рішень і таких варіантів, які не можуть бути зведені до отриманих знань, вироблених навиків і засвоєних алгоритмів.
Таким чином, створення адекватної теорії фантазії залежить від вибору основоположних фактів і від раціональної організації експериментальних досліджень, тобто від рішення ряду методологічних проблем.
Об\'єкт дослідження - системні дослідження і комплексне вивчення фантазії в творчості на уроках німецької мови.
Предмет дослідження - використання проблемних ситуацій на уроках німецької мови як засіб розвитку творчого мислення підлітків.
Мета дослідження – довести, що...

Суть відношення душі індивідуума до душі народу полягає в тому, що кожен факт, в якому, завдяки природі загальних душевних переживань і творів, виявляється психологія народу, неодмінно ґрунтується на певних індивідуальних функціях. Але якщо ці індивідуальні дані досягають свого повного розвитку, то прояви психології народу набувають свого загального характеру лише тоді, коли до них приходят умови, що характеризують спільність життя. Тому ті фізичні і психофізичні функції, наслідком яких є твори творчості, характерний тільки для сумісного душевного життя багато, стоять як на початку, так і в кінці цього розвитку.
На початку, тому що їх загальні підстави кореняться в особистій самосвідомості; в кінці, тому що їх вельми досконалі форми тісно пов\'язані з умовами спільності життя.
Об\'єктивна дійсність існує незалежно від нас, має свої стійкі закономірності, не підвладні нашим бажанням і потребам, хоча їх задоволення залежить саме від цієї дійсності. Часто наші потреби залишаються незадоволеними. Зрозуміло, що в таких випадках у суб\'єкта з\'являється імпульс до створення дійсності, що може забезпечити можливість задоволення наявної потреби, якщо існуюча дійсність її не задовольняє. На подібну роль незадоволених потреб особливу увагу звернув психоаналіз (Фрейд і ін.), переконливо довівши, що в основі роботи наший фантазії дуже часто лежить енергія, витікаючи від наших незадоволених потреб. За наявності якої-небудь сильної потреби, задовольнити яку ми не в силах, у нас зазвичай з\'являється виразне представлення її предмету: незадоволена потреба дає поштовх актуалізації уяви.