ЗЛОЧИНИ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАННОСТІ ОСОБИ

Статеві злочини мають своїм об'єктом статеву свободу осо¬бистості (зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, примушування до вступу в статевий зв'язок) або статеву недоторканність неповнолітніх (статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, і розбещення неповнолітніх).

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.
Зґвалтування (ст. 152). Цей злочин визначається законом як статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, по¬грози його застосування або з використанням безпорадного ста¬ну потерпілої особи.
Безпосереднім об'єктом зґвалтування є статева свобода, а якщо потерпіла особа не досягла статевої зрілості — ЇЇ статева недоторканність. Причому ні моральні якості потерпілої особи, ні ганебний спосіб життя, ні аморальна поведінка, ні характер відносин із тим, хто притягується до відповідальності за її зґвал-тування (подружні стосунки, наявність попереднього зґвалту¬вання або добровільного статевого зв'язку тощо) не виключа¬ють, за доведеності інших ознак складу цього злочину, відпові¬дальності за ст. 152. Віктимна поведінка потерпілої особи за жодних умов не може звільнити винного від відповідальності за ст. 152, проте може бути врахована при визначенні покарання насильнику.

Таким чином, можна напевно затвердити, що Кримінальний кодекс 2001 року розділом 4 закріплює положення які є протиправними. Тобто ті, які є злочинами по своїй суті. А саме, це злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи. Саме за ці злочини Кримінальний кодекс передбачає покарання. Можна сказати, що і з морального, з юридичного боку це є правильним, тому що й моральне, й фізичне знущання повинно бути покарано.