Курація хворих на амбулаторному прийомі, написання історії хвороби амбулаторного хворого. (Методична розробка)

Навчальні цілі: 1. Знати:
1. Послідовність і методику обстеження хворого;
2. Епідеміологію, етіологію, патогенез і патоморфологію захворювання у хворого, якого обстежували;
3. Клініку захворювання;
4. Додаткові методи дослідження, які необхідно провести для уточнення діагнозу, їх сутність і норми;
5. Алгоритм диференційної діагностики;
6. Методи лікування основної та супутньої патології в амбулаторно-поліклінічних умовах,
7. Реабілітаційні заходи в амбулаторно-поліклінічних умовах,
8. Диспансерне спостереження
9. Методи вторинної профілактики основної та супутньої патології;
10. Питання лікарсько–трудової експертизи.
2. Уміти:
1. Провести опитування і фізичне обстеження хворого згідно з існуючою схемою історії хвороби і методикою обстеження хворого
2. Виконати додаткові методи обстеження (в залежності від захворювання обстеженого хворого), передбачені в Переліку основних практичних навиків, які повинні засвоїти студенти IV–VI курсу; дати їм оцінку.
3. Скласти план подальшого обстеження хворого;
4. Провести диференційний діагноз (при захисті історії хвороби). Алгоритм синдромної діагностики;
5. Обґрунтувати і сформулювати клінічний діагноз згідно з вимогами сучасної класифікації;
6. Принципи лікування хворого.
7. Скласти план реабілітаційно–етапного лікування на 1 рік диспансерного нагляду.
8. Визначити заходи загальної та індивідуальної профілактики;
9. Визначити прогноз захворювання відносно життя, одужання, відновлення функцій та працездатності;
10. Провести лікарсько-трудову експертизу, рекомендувати раціональне працевлаштування.
3. Опанувати практичними навичками: (написання академічної історії хвороби)
Примітка: перелік практичних навичок, якими повинен оволодіти студент, визначає викладач в залежності від захворювання хворого, що був обстежений.

Клінічна оцінка лабораторних даних
У сучасній медицині лабораторна інформація продовжує вважатися дуже потрібною для діагностики і контролю лікування. Щорічно у світовій медичній практиці збільшується число методів лабораторної діагностики і виконуваних досліджень. Але існує й інша проблема – інтерпретація лабораторних даних. Важливо враховувати фізіологічний стан організму в момент обстеження – фізична напруга, емоційний стан, психічні особливості особистості, для жінок – фази полового циклу, вагітність.
В даний час у світовій практиці показаний вплив на лабораторні показники таких факторів, як кліматогеографічні умови проживання, погодні умови, температура, вологість, атмосферний тиск, магнітне поле, цикли сонячної активності і місячні припливи, екологічні фактори.
Для одержання правильної інформації необхідно строго дотримувати правила забору матеріалу для дослідження, його консервації, умови транспортування, збереження до моменту проведення аналізу. Важливі також точність вимірювальної, дозуючої апаратури, лабораторного посуду, старанність виконання лабораторних процедур.
У лікувальних установах країни для найбільш часто використовуваних лабораторних досліджень передбачені уніфіковані лабораторні методи.
Дослідження, що рекомендуються
Міжнародна федерація клінічної хімії виявлення порушень у визначених органах і системах пропонує наступний комплекс лабораторних тестів.
Кров і система гемостазу: гемоглобін, число лейкоцитів, лейкоцитарна формула, число еритроцитів, гематокрит, тромбоцити, тромбопластиновий час, час кровотечі, фібриноген, морфологічне дослідження кісткового мозку, залізо, феритин, антитромбін-ІІІ, вітамін В-12, фолати.
Печінка: аланін амінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, білірубін, лужна фосфатаза, гамма-глутамілтрансфераза, загальний білок, фракції білків, фактори згортання крові, жовчні кислоти. М’язова тканина: ізоферменти та креатінкінази.
Нирки: азот сечовини в добовій сечі, креатинин у добовій сечі, гломерулярна функція (кліренс...