Виробництво етилформіату

В кінці XX ст. виробництво харчових добавок стало потужною, постійно зростаючою галуззю багатотоннажного виробництва. Щорічно виробництво харчових добавок збільшується в країнах Європи — на 2%, в США — на 4,4%, в Азії — на 10—15%.
Кількість харчових добавок, які використовують у харчовому виробництві більшості країн світу, досягає 500 найменувань, в США перевищує 1500, в країнах ЄС досягає 1200, в Росії — 415, в ФРН — 350, в Україні — 221. Крім того, в країнах ЄС дозволено використовувати в харчовому виробництві більш як 400 ароматизаторів та смакових речовин .
До початку 90-х років XX ст. вживання харчових добавок в Україні було обмеженим порівняно із зарубіжними країнами Європи та США . Протягом останніх років використання харчових добавок в країні значно збільшилось. В 1994 році, згідно з Постановою Кабінету Міністрів, було дозволено використання 194, в 2000 році — вже 221 добавок.
Етилформіат є основним продуктом виробництва, спроектованого у даній курсовій роботі. Застосовується як розчинник нітрату і ацетату целюлози, фумігант, ларвіцид; у виробництві вітамінів А,Е, В1; як віддушка для мила, компонент харчових есенцій.
Етилформіат має запах рому. Завдяки цій властивості він використовується як ароматизатор у кондитерсьхих чи хлібопекарських виробах. Також його додають у косметичні засоби або в побутову хімію для того, щоб заглушити специфічний запах основи.

1. ГОСТ 1706-78 «Мурашина кислота технічна»
2. ГОСТ 18300-87 «Спирт етиловий ректифікований технічний»
3. ГОСТ 2184-77 «Кислота сульфатна технічна»
4. Процеси і апарати мікробіологічної та фармацевтичної промисловості. Ю.І. Сидоров, Р.Й. Влязло. Львів, « Інтелект-Захід» 2008.-734с.
5. Павлов К.Ф., Романков П.Г., Носков А.А., «Примеры и задачи по курсу процессов и аппаратов химической технологии». – Ленинград: Химия, 1987. – 576 с.
6. Термодинамічні властивості речовин: Методичні вказівки до практичних занять з курсу “Фізична хімія” для студентів ІІ і ІІІ курсів хіміко-технологічних спеціальностей. Укл.: Ю.Я. Ван-Чин-Сян, Н.С. Качуріна, М.І. Шередько. – ЛПІ, 1991. – 64 с.
7. Справочник химика. Т. 1-5. – М. – Л.: Госхимиздат, 1963. – 1072 с.
8. Булдаков А.С. Пищевые добавки: Справочник. —СПб: Ит, 1996. -240 с