УДОСКОНАЛЕННЯ ПОЛІТИКИ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ НА ВАТ ВК «ШАХТА «КРАСНОАРМІЙСЬКА – ЗАХІДНА №1»

Економічна незалежність і енергетична безпека України безпосередньо пов\'язані з розвитком базової галузі – вугільної промисловості. Забезпечення економіки країни енергоресурсами й коштовною технологічною сировиною для готування коксу повинне базуватися на виробництві власної вугільної про-дукції. Твердження «Вугілля – головний енергоносій України» знаходить все більшу підтримку на вищих рівнях законодавчої й виконавчої влади, у широ-ких колах науково-технічної громадськості й промисловців. Провідні наукові колективи НАН України й галузевої науки разом з міністерствами й відом-ствами, обласними державними адміністраціями вуглевидобувних регіонів, ви-робничниками завершують розробку Енергетичної стратегії України на період до 2030 року й подальшу перспективу. Відповідно до цієї стратегії, а також із програмою «Українське вугілля», обсяги видобутку вугілля, уже в найближчі 8-10 років, повинні збільшиться на третину.
Незважаючи на стабілізацію обсягів вуглевидобутку в останні роки на рі-вні 80-83 млн. т, стан виробничого потенціалу галузі залишається незадовіль-ним, а фінансове становище значного числа вуглевидобувних підприємств по-гіршується. Це багато в чому визначає складність виходу галузі із кризи й фо-рмування умов для стабільної роботи в майбутньому.
Економічну основу кризи більшості шахт становить дефіцит власних за-собів, а також обмеженої фінансової можливості держави для підтримки на не-обхідному рівні національної вугільної промисловості. У цілому по галузі ви-торг від реалізації вугільної продукції не покриває відповідних витрат на її ви-робництво майже на третину. За 2003-2004 р. у вугільній промисловості в ці-лому й найбільшому вуглевидобувному регіоні – Донецькій області – капіталь-ні вкладення в модернізацію шахт, фінансовані за рахунок державного бюдже-ту й власних засобів, систематично знижувалися й скоротилися більш ніж у три рази. У бюджеті 2004 р., наприклад, по статті «державна підтримка вугільних підприємств» передбачено тільки 850...

В економічних умовах, що склалися зараз в Україні, спостерігається по-стійне збільшення кількості фінансово неплатоспроможних суб\'єктів господа-рювання. Ситуація ускладнюється ще негативними особливостями, які обумо-влені специфікою функціонування наших підприємств. Більшість підприємств віддає перевагу продажу товарів не в кредит, а відразу після надання товарів, здійснення робіт, надання послуг. Однак сформована ситуація диктує свої умо-ви: товари відвантажуються, оборотні кошти зменшуються, збільшується дебі-торська заборгованість. Контроль над цією ситуацією дає можливість підпри-ємству-продавцеві не тільки зменшувати саму дебіторську заборгованість, а й витрати на її стримування.
Як відомо, управління дебіторською заборгованістю припускає насампе-ред контроль за оборотністю коштів у розрахунках. Прискорення оборотності в динаміці розглядається як позитивна тенденція.
Мета дипломної роботи – вивчити, проаналізувати й узагальнити сут-ність і принципи управління дебіторською заборгованістю, на базі проведення аналізу фінансового стану підприємства: майна, фінансової стійкості, ліквідно-сті балансу й складу й структури дебіторської заборгованості, а також вияв-лення шляхів мінімізації дебіторської заборгованості у вугільній промисловості й можливості їхнього впровадження.
Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі зважувалися насту-пні задачі:
 розглянуто економічна характеристика дебіторської заборгованості, її склад і політика управління нею;
 проаналізовані основні етапи аналізу дебіторської заборгованості під-приємства;
 вивчені традиційні і нові методи управління дебіторською заборгова-ністю;
 здійснено аналіз дебіторської заборгованості базового підприємства;
 запропоновані шляхи удосконалювання механізму управління дебі-торською заборгованістю з метою її зниження.
Предметом дослідження є стан дебіторської заборгованості і механізм управління нею на підприємстві.
Об\'єктом дипломної роботи є підприємство...