Протестантизм: виникнення та культ

На сучасному етапі історії нашої країни особливе місце серед соціальних, історичних, психологічних факторів наці¬онально-духовного відродження зайняв фактор релігійний. В Україні, по суті, розпочався новий етап розвитку релі¬гійних конфесій. Він породив безліч проблем, пов\'язаних з нормалізацією релігійного життя, пошуками шляхів урегу¬лювання міжцерковних відносин, зокрема подолання гост¬рих і болючих міжконфесійних конфліктів на основі конс¬титуційних положень принципу свободи совісті й відпо¬відного законодавства про правове регулювання діяльності релігійних організацій.
Історія свідчить, що численні релігійні вірування і культи є продуктами суспільного розвитку, відобра¬жають у своїх специфічних вченнях і доктринах сут¬тєві риси різних соціальних епох. У зв\'язку з цим релігія є універсальним духовним явищем у житті сус¬пільства. Релігійне вірування об\'єднує за допомогою догматів, моральних і духовних цінностей певні вер¬стви населення у ієрархічно побудовані церковні організації, протиставляє за чітко визначеними конфесійними ознаками різні угруповання вірую¬чих і в контексті сучасних соціальних реформ може сприяти консолідації різних громад віруючих у їх¬ній боротьбі проти негативних соціальних відхи¬лень і явищ, виконувати інші функції.

Отже, основні положення православного віровчення (догмати) зафіксовані з двох рівних за авторитетом для церкви джерелах \"Священному Писанні\" (Біблії) i \"Священному Переданні (переказі)\" (матеріали помiсних i вселенських соборів IV-VIII ст. Праці церковних авторитетів того часу, яких називають \"святими отцями\", давня богослужебна практика).
Головні догмати викладено в Символ віри. (Нiкеоцаргородський Символ вiри) 825-981рр. в 12 членах (параграфах). Це вчення про Трійцю, сходження святого духа тiльки вiд Бога-отця, боговтiлення, спокутування, воскресіння, вознесiння Ісуса Христа як боголюдини, визнання святості єдиної апостольської церкви, необхідності хрещення i чекання воскресiння з мертвих.
Православна традиція вимагає збереження в недоторканості не тільки зміст догматів в інтерпретації \"отців церкви\" але й збереження їх догматичного формулювання.
Православ\'я не припускає нi збільшення ні скорочення кількості догматiв, що канонізовані вселенськими соборами. істинами вважаються тiльки ті положення віровчення які затверджені першими двома вселенськими соборами.