Сфера застосування соціометрії в соціології. Основні характеристики мікросоціологічних теорій.

Будь-яка гуманітарна наука виконує специфічні й універсальні функції, які можна об\'єднати у дві групи — пізнавальну (гносеологічну) та соціальну. Завдяки реалізації пізнавальних функцій стають доступнішими відомості про певні сторони життя со¬ціальних об\'єктів, їх властивості, відносини, а со¬ціальна функція дає змогу оптимізувати процеси, від¬носини, зв\'язки.
Зв\'язок соціології з життям суспільства реалізуєть¬ся через її основні й допоміжні функції. У соціологіч¬ній літературі по-різному підходять до їх тлумачення та визначення кількості. Одні вчені головними функ¬ціями соціології вважають пізнавальну, практичну та ідеологічну, інші — пізнавальну, прогностичну, соціального проектування і конструювання, організацій¬но-технологічну, управлінську та інструментальну. Відсутність єдиного погляду на класифікацію функцій соціологічного знання пов\'язана насамперед зі склад¬ною структурою та значною кількістю завдань, які со¬ціологія має вирішувати, а також з різноманітністю соціальної дійсності, яку вона вивчає.
Синтезувавши різні підходи, доцільно вести мову про такі найважливіші функції соціології: теоретико-пізнавальну, практико-перетворювальну, світоглядно-ідеологічну, а також специфічні функції — гуманісти¬чну, культурну, описову, інформаційну, прогностичну, критичну, соціального контролю, соціального управ¬ління [2;73].

В останні часи, соціологія набула великого значення та є незамінною наукою про суспільство. На відміну від інших наук соціально-гуманітарного циклу соціологія вивчає суспільство в цілому, визначаючи особливості його структури, закони розвитку та функціонування.
Соціологія молода наука, яка стрімко розвивається в наші часи, вивчаючи як суспільство в цілому так і окремі сфери діяльності людини, та дає об’єктивні знання.
Науковий, практичний потенціал соціології все частіше знаходить своє застосування у вивченні, осмисленні й коригуванні суспільних процесів. Однак залишається актуальною проблема подолання соціологічної неграмотності, вульгарно-унітарного ставлення до соціології, коректності у використанні її пошукових, аналітичних, прогностичних можливостей, передусім у політичній, економічній сферах, що, зрештою, не така вже й рідкість в період трансформації суспільств.
Соціологічна освіченість, уміння мислити соціально, адекватно сприймати, осмислювати й тлумачити соціальні процеси та явища і, отже, враховувати у своєму бутті розмаїття соціальних чинників потрібні кожній людині. Особливо важливо це в нашій країні, що зумовлено оновленням соціальної практики людей, спільнот, суб\'єктів економічної та політичної практики, інтеграцією української спільноти у світовий політичний, економічний, соціокультурний простір.