Продуктивність праці персоналу

Сучасне виробництво відрізняється високою динамічністю, яка зумовлена технічним прогресом, розвитком науки, загостреною конкуренцією, політичними і соціальними процесами.
На даний час кожне ефективно працююче підприємство постійно знаходиться в стані перманентних змін продукції, технології, персоналу, системи організації виробництва. В зв’язку з цим почала розроблюватися теорія управління організаційними змінами. Деякі аспекти цієї теорії розглянуті в книзі професора В. Крюгера.
В залежності від глибини перетворень він виділяє наступні етапи трансформацій:
1. Рекрустарізація – зміна виробничих і організаційних структур, в тому числі заміна і модернізація обладнання, раціоналізація ієрархії управління, систем обробки інформації.
2. Переорієнтація – зміна профілю продукції і послуг з вимогами ринку або зі зміною суспільних умов. Одним з напрямків переорієнтації є конверсія оборонних підприємств, т.т. перевід їх на випуск продукції для населення.
3. Оновлення – перетворення в галузі стилів керівництва, розширення прав структурних підрозділів і окремих працівників, стимулювання творчої діяльності в т.п.
4. Переоцінка цінностей – зміна в системі цінностей підприємства, його ідеології, підприємницької культури, соціальних проблем.
Таким чином, зміни можуть відноситися як до речових елементів (обладнання, приміщення, засоби транспорту та зв’язку), так і до ідеології, стилям і методам управління.
Основною проблемою управління процесом виробництва є подолання різних бар’єрів, які перешкоджають або сповільнюють зміни. Бар’єри можуть бути внутрішніми та зовнішніми.
Внутрішні бар’єри пов’язані зі структурою та персоналом. При багатоступінчастій ієрархії імпульси до перетворення, які йдуть з верху (від лідерів підприємства), так і з низу (від працівників, інженерів, економістів і т.п.), можуть затухати і перекручуватися після проходження багатоступінчастих ієрархічних “фільтрів”.
Бар’єри зумовлені персоналом, є слідством особливостей виробничої культури і традицій фірми. Вони...

Висновок.
Діяльність, яка має елементи новітності, раціоналізації та творчості, значно ефективніша до зростання добробуту народу, ніж виконавча праця по заданій технології. В зв’язку з цим важливо встановити причини, з за яких частка особистого споживання (праці для себе) в результатах праці раціоналізаторів, винахідників, письменників і інших представників творчої діяльності може бути меншою, ніж у тих, хто зайнятий в основному а-працею.
В роботах по історії науки приводяться десятки прикладів різкого підвищення ефективності виробництва під впливом нових технічних та організаційних ідей. Загальновідомо, що парова машина Дж.Уатта відшкодувала витрати на науку, які могли бути витрачені за всю попередню їй історію людського суспільства. Багатократний зріст ефективності став слідством винаходу Є.Сімпсоном динамо машини (1867 р.), Г.Даймлером – бензинового двигуна (1885 р.), Р.Дизелем – двигуна на важкому пальному (1892 р.) та т.п. Якісні зміни у виробництві виникали і завдяки не лише технічним, а й організаційним ідеям. Прикладами можуть служити роботи Г.Форда по організації масового випуску автомобілів, Ф.Тейлора по раціоналізації трудових процесів та інш.
В другій половині ХХ століття в розвинутих країнах значно прискорився процес якісних змін не лише у структурі виробництва, але й в структурі населення: різко зменшилася доля чисельності робочих та селян, а частка зайнятих у науці, освіті, медицині, сфері послуг зросла.
Так, 3 % населення США зайнятого у сільському та лісовому господарстві, повністю забезпечують країну продовольством та забезпечують значні експортні поставки. В нашій країні наприкінці 80-х років частка зайнятих у сільському та лісовому господарстві складала більш ніж 20%. Крім того, до сільськогосподарських робіт залучалися мільйони городян та військовослужбовців. Реально в сільському господарстві було зайнято близько 25% населення країни. При цьому ввозилася значна кількість зерна, рослинного та тваринного масла, м’яса і т.п.