Особенности системы наблюдения за экологическим состоянием

У даній курсовій роботі ми розглянемо особливості системи спостереження за екологічним станом Херсона, що заснований на екологічному моніторингу.
Моніторингом навколишнього середовища називається регулярні, виконувані по заданій програмі спостереження природних середовищ, природних ресурсів, рослинного і тваринного світу, що дозволяють виділити їхні стани і відбуваються в них процеси під впливом антропогенної діяльності.
Під екологічним моніторингом варто розуміти організований моніторинг навколишнього середовища, при якому, по-перше, забезпечується постійна оцінка екологічних умов середовища життя людини і біологічних об\'єктів (рослин, тварин, мікроорганізмів і т.д.), а також оцінка стану і функціональної цінності екосистеми, по-друге, створюються умови для визначення коригувальних дій у тих випадках, коли цільові показники екологічних умов не досягаються.
У систему моніторингу повинні входити наступні основні процедури:
 виділення (визначення) об\'єкта спостереження;
 обстеження виділеного об\'єкта спостереження;
 складання інформаційної моделі для об\'єкта спостереження;
 планування спостережень;
 оцінка стану об\'єкта спостереження й ідентифікація його інформаційної моделі;
 прогнозування зміни стану об\'єкта спостереження;
 представлення інформації в зручній для використання формі і доведення її до споживача.
Основні задачі екологічного моніторингу:
 спостереження за джерелом антопогенного впливу;
 спостереження за фактором антропогенного впливу;
 спостереження за станом природного середовища під впливом факторів антропогенного впливу й оцінка прогнозованого стану природного середовища.
При розробці проекту екологічного моніторингу необхідна наступна інформація:
 джерело надходження забруднюючих речовин у навколишнє середовище - викиди забруднюючих речовин в атмосферу промисловими, енергетичними, транспортними й іншими об\'єктами; скидання стічних вод у водяні об\'єкти;...

Історія людства нерозривно пов\'язана з природою як передумовою і умовою його розвитку. Під впливом науково-технічного прогресу відбувається інтенсифікація діяльності людства, спрямованої на перетворен¬ня природи. В наш час ця діяльність охоплює всю біосферу і сягає ближнього Космосу. Виникають нові процеси в навколишньому при¬родному середовищі, намічаються зміни фізичного й хімічного складу біосфери. Темпи практичного опанування природою перевищують мож¬ливості саморегуляції природних систем. Ця суперечність посилюється непередбаченістю багатьох наслідків людської діяльності. Нині вони перейшли всі регіональні кордони і набули планетарного характеру. Все це визначає одну з важливих особливостей нашого часу — історія людства нерозривно пов\'язана з природою як передумовою і умовою його розвитку.
Людина ніколи не зможе зупинитися у своєму розвитку. Однак досягнуті нею перемоги створюють нові проблеми. Зрозуміло, що повернення до епохи печерної людини, до філософії недоторканності приро¬ди неможливі. Природу треба змінювати відповідно до вимог людини. Проте подальший раціональний розвиток цивілізації неможливий без передбачення усіх найближчих і майбутніх наслідків втручання людини в природу, без упорядкування життєдіяльності людей, підвищення культури в цілому. Земля та її ресурси обмежені, а розум людини не знає меж. Для майбутнього нашої цивілізації надзвичайне значення має соціальне мислення, яке здатне визначити основні шляхи розвитку.