Стратегічні, тактичні та оперативні цілі; концепція соціально-економічної політики та державного регулювання економіки

Вступ
Сучасна економіка надзвичайно складна, вона покликана формувати умови для найрізноманітніших видів життєдіяльності людей. Залежно від того, як орга-нізована економіка, на яких принципах ця організація будується, можна визначи-ти, які завдання вона в стані вирішити, які інтереси суспільства, різних соціаль-них груп вона може задовольнити.
Економіка попереднього (радянського) етапу розвитку суспільства країн Східної Європи мала як би два рівні завдань: офіційно проголошений курс на створення умов для всебічного розвитку особистості й фактичний курс, орієнто-ваний на військово-технологічне протистояння (паритет у сфері військової сфе-рі). Останнє вкрай обмежувало обсяг ресурсів, спрямованих на рішення першого завдання. Соціально-політична організація суспільства дозволяла це робити, тоб-то виділяти на безпосередні потреби суспільства дуже обмежений обсяг ресурсів, що поряд з іншими факторами вело до незацікавленості значної частини суспіль-ства в ефективній праці. Наша держава формувалася й функціонувала як унітар-на. Цьому відповідали й економічні відносини - панування суспільної власності (юридично), що фактично була державною. За державою було закріплене право розпорядження виробничими ресурсами.
Протиріччя між оголошеними цілями й реальністю, неефективне викорис-тання праці й ресурсів породили необхідність переорієнтації в розвитку суспіль-ства для задоволення безпосередніх інтересів людей, на децентралізацію керу-вання , на зміну форм власності, перехід до ринкових відносин. Спочатку ця трансформація замишлялася з метою відновлення виробництва, структурних змін технічного переозброєння, використання НТП забезпечення більше високого рі-вня ресурсозбережень, пошуку нових форм і методів керування. В остаточному підсумку ціль перетворень укладалася в підвищенні ефективності народного гос-подарства.

Висновки
Подолання породжених адміністративно-командними методами керування негативних явищ у народному господарстві України можливо на основі рефор-мування відносин власності і регульованої ринкової економіки. Світовий досвід показує, що формування ринку як форми організації товарного виробництва від-бувалося еволюційним шляхом протягом тривалого часу при відповідній законо-давчій діяльності держави. Перехід нашої економіки до ринкових відносин має визначені особливості:
– ринкова економіка формується не еволюційним шляхом; робиться спроба проводити її в процесі радикальних змін суспільного ладу;
– упровадження ринкової економіки проходить без досить випробуваних стосовно наших умов господарювання законодавчо-правових актів і нормативів;
– держава не підтримує розвиток нових видів підприємств і не обтяжує себе допомогою діючим підприємствам (особливо малим); на даний момент практич-но немає стимулів і пільг для різних підприємств і підприємництва. Усвідомлен-ня об\'єктивної необхідності переходу до ринкових відносин обумовлює необхід-ність створення відповідних умов, що визначаються чинністю закону вартості і сприяють реалізації в умовах ринку усіх факторів ефективного виробництва. Це вимагає переосмислення економічних основ господарювання, оволодіння ринко-вим механізмом з обліком нашої соціально-економічної дійсності, відсутності ринкової культури й інфраструктури, необхідної інформації, підготовленості ка-дрів, а також того, що ринок – система досить жорстоких соціально-економічних відносин. Одними з найважливіших умов переходу до ринкової економіки є роз-робка відповідної законодавчо-правової основи – як зазначається в ст. 42 Кон-ституції України, держава забезпечує захист конкуренції у комерційній діяльнос-ті, захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю проду-кції та усіх видів послуг і робіт. В умовах побудови ринкової економіки докорін-но змінюється характер організаційно-правових відносин державних та інших органів з суб\'єктами...