Ефективність управлінського контролю в організації

Вступ

Туризм належить до високоліквідної галузі, тобто галузі зі швидкою віддачею. Проте, як свідчить українська практика, внесок туризму в національну економіку явно недостатній, що обумовлено не стільки слабкими інвестиційними можливостями переходу туризму на якісно новий рівень, скільки станом існуючої системи керування туристським підприємництвом.
Практика керування туристським бізнесом показує, що переважає менеджмент поточної ситуації, тобто оперативне керування з більшим або не дуже більшим рівнем професіоналізму. Крім того, управлінський контроль в організаціях зводиться скоріше до диктату топ-менежмента, чим до делегування повноважень або визначенню факторів, що сприяють підвищенню ефективності управлінської праці в організації.
Як правило, питання управлінського контролю в керівників верхньої ланки не є пріоритетними, що негативно відображається на ефективності поточного керування. Позитивний досвід використання механізмів управлінського контролю в менеджменті процвітаючих фірм підтверджує сказане й підкреслює необхідність його застосування для підвищення ефективності туризму.
Туристичний менеджмент трактується як складна система взаємозалежних предметів, цінностей, дисциплін і методів, які розвиваються для подолання незліченних і різноманітних по своєму розмірі проблем, складностей і невизначеностей, які властиві туристської діяльності. Постійний пошук усе більше ефективних управлінських рішень, концепцій і процесів для усунення стихійних наслідків туризму диктується конкурентною боротьбою, а ціною програшу є догляд з ринку, у той час як ціна перемоги може стати поштовхом у розвитку туристської діяльності на більше високому якісному рівні. Все це спричиняється актуальність теми даної роботи.
Ціль роботи складається у визначенні оптимальних шляхів керування розвитком для туристської фірми в сучасних умовах господарювання.
Суб\'єктом дослідження є туристична фірма ТОВ “Діан-тур”.

Висновки

У цей час ефективний управлінський контроль визначається делегуванням повноважень працівникам, що послабляє напруженість відповідальності керівника, але не зменшує її. Цей метод розширює організаційні рамки керування за рахунок відпрацьовування зворотних зв\'язків із працівниками, удосконалюючи управлінський процес. Його застосування на практиці виявляється психологічно утруднено, тому що він вимагає великої попередньої «обкатування» разом із працівниками.
Метод делегування повноважень може бути впроваджений у практику керування в умовах добре діючого контролю виконання управлінських рішень. Розробка концепції контролю дає можливість керівникові використати такий організаційний ресурс, що «спрацьовує» на випередження збоїв.
Особливо успішно може діяти «гніздова» концепція контролю, відповідно до якої щотижня відслідковується вся необхідна інформація у фірмі. Контрольні механізми організації важливо формувати так, щоб вони «спрацьовували» у певний період у самонастроювальному режимі. Це полегшує досягнення кінцевих результатів в управлінському циклі в тій мері, у який предупреждаются можливі майбутні збої.
Кінцевий результат є важливою віхою розвитку фірми, а тому вимагає осмисленого включення персоналу в його аналітичну оцінку. Підсумкові оцінки результатів робіт і співробітників повинні бути дуже зваженими, оскільки допомагають зрозуміти кожному його роль у спільній справі розвитку фірми.