Пути формирования коммуникативной компетентности педагога

Актуальность темы данной курсовой работы заключается в том, что педагогическая профессия является одновременно преобразующей и управляющей. А для того, чтобы управлять процессом развития личности, нужно быть коммуникативным и компетентным. Понятие профессиональной и коммуникативной компетентности педагога поэтому выражает единство его теоретическую и практическую готовность в целостной структуре личности и характеризует его профессионализм.
Содержание профессиональной коммуникативной компетентности педагога той или иной специальности определяется квалификационной характеристикой. Она представляет собой нормативную модель коммуникативной профессиональной компетентности педагога, отображая научно обоснованный состав профессиональных знаний, умений и навыков. Квалификационная характеристика - это, собственно говоря, обобщенные требования к учителю на уровне его теоретического и практического опыта.
Содержание педагогического образования как целое может быть рассмотрено поэтому как единство знаний и умений, опыта творческой деятельности и опыта эмоционально-ценностного отношения к педагогической действительности. Взаимосвязь этих компонентов не противоречит их линейности, когда предшествующие элементы могут до определенного предела существовать отдельно от последующих, но последующие невозможны без предшествующих.
Условно отделяя профессиональную коммуникативную компетентность от других личностных образований, мы имеем в виду, что усвоение знаний (накопление информационного фонда) - не самоцель, а необходимое условие для выработки знаний в действия, т.е. умений и навыков - главного критерия профессиональной готовности.
В общем виде психолого-педагогические знания определены учебными программами. Отражая единство содержательной и операционной структур педагогической деятельности, психолого-педагогическая подготовка будущего педагога предполагает достаточно широкие знания методологических основ педагогики; закономерностей социализации и развития личности: сущности,...

У висновках хотілося б підсумувати сказане про шляхи формування комунікативної компетентності педагога. Вона багато в чому залежить від педагогічного досвіду. Педагогічний досвід може бути масовим і передовим. Масовий педагогічний досвід – це типовий досвід роботи установи освіти й окремого педагога, що характеризує досягнутий рівень практики навчання, виховання і реалізації в ній досягнень педагогічної науки. Слова \"передовий педагогічний досвід\" вживаються в широкому і вузькому змістах (М.Н. Скаткін). У широкому змісті під передовим досвідом розуміють висока майстерність педагога. Хоча його досвід може і не містити в собі чогось нового, оригінального, але він є зразком для вчителів, що ще не опанували педагогічною майстерністю. У цьому змісті досягнуте педагогом-майстром являє собою передовий досвід, гідний поширення.
До передового досвіду в більш вузькому і строгому змісті відносять тільки таку практику, що містить у собі елементи творчого пошуку, новизни, оригінальності, то, що інакше називається новаторством. Такий педагогічний досвід особливо коштовний, тому що він відкриває нові шляхи в освітній практиці і педагогічній науці. Тому саме педагогічний досвід підлягає аналізу, узагальненню і поширенню в першу чергу.
Між простою педагогічною майстерністю і новаторам часто важко буває провести границю, тому що, опанувавши відомими принципами і методами, педагог звичайно не зупиняється на досягнутому. Знаходячи і використовуючи всі нові і нові оригінальні чи прийоми по-новому, ефективно сполучаючи старі, педагог-майстер поступово стає дійсним новатором.
Педагогічне новаторство є умовою розвитку освіти, оскільки воно вносить у нього різного роду новації. Останні виражаються в тенденціях нагромадження видозміни різноманітних ініціатив і нововведень в освітньому просторі. Їхнім наслідком можуть бути як часткові трансформації в змісті утворення і педагогічних технологій, так і глобальні зміни в сфері освіти.