ЕВОЛЮЦІЯ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ПЕРШОГО ПРЕЗИДЕНТА ІНДОНЕЗІЇ А. СУКАРНО (1945 – 1967 рр.)

Актуальність дослідження. Обрана для дослідження тема є досить актуальною. Саме зараз ми можемо спостерігати за підвищенням активності країн Південно-Східної Азії, які здебільшого входять до групи, що має назву «азійські тигри», тобто нові індустріальні країни, які поступово забирають першість у «Старого Світу».
До таких країн можна віднести й Індонезію. Це країна, котра здобула повагу всього світу, незважаючи на те, що більшість часу незалежного існування вона була авторитарною республікою на чолі А. Сукарно (1945 – 1967 рр.) та М. Сухарто (1967 – 1998 рр.). Ця країна увійшла наприкінці 80-х рр. ХХ ст. до групи «азійських тигрів» і зараз продовжує розвиватися.
Індонезія є найбільшою острівною країною світу, багатою на природні копалини. Також вона є однією з найбільших країн світу за населенням (більше 200 млн. чол.). Крім цього необхідно пам’ятати, що це переважно (90%) мусульманське за віросповіданням населення.
Суспільство Індонезії побудовано на кількох ідеях, які були сформовані «батьком нації» – А. Сукарно. Протягом свого правління А.Сукарно використав ці ідеї на практиці. Вони присутні в індонезійському суспільстві і зараз. Наприклад 5 принципів «Панча сила» є ідеологічним підґрунтям цієї країни навіть на сучасному етапі розвитку, хоча з початком ХХІ ст. влада Індонезії прагне відійти від цих принципів та знайти нову ідею побудови держави. Теорія «мархаенізму», започаткована А. Сукарно, існує і зараз, маючи багато прихильників. Тобто для історичної науки постать А.Сукарно має важливе значення як першого президента Індонезії та «батька» національної ідеології.
Після 1998 р. на політичну арену Індонезії виступила Мегаваті Сукарнопутрі – дочка А. Сукарно. Вона пробула при владі лише 3 роки, але встигла досягти багато чого. Вона брала за основу політику батька і саме так проводила свою політику. Тобто можна сказати, що навіть після своєї смерті А.Сукарно впливає на розвиток Індонезії, і якщо політичний олімп України прагне покращити стосунки з цією...

Життя та політику першого президента Індонезії А. Сукарно вивчала значна кількість зарубіжних, радянських і сучасних російських вчених. Та все ж у діяльності цього яскравого та харизматичного лідера залишаються не вивчені події або недостатньо розроблені аспекти проблеми. Проаналізувавши стан наукової розробки теми, можна зазначити, що звичайно більш широко представлені праці істориків радянських часів, які вийшли в світ наприкінці 50-х – на початку 70-х рр. ХХ ст., що пояснюється доброзичливими відносинами між СРСР та Індонезією. Серед істориків радянських часів можна відзначити О. Другова, Ю. Плеханова, Е. Кямілєва, Л. Деміна, І. Кашмадзе, котрі найбільш широко та докладно аналізують післявоєнну історію Індонезії. Дьомін та Кашмадзе навіть були в Індонезії та піднімали архіви цієї країни для роботи над своїми дослідженнями.
Проте на сьогоднішній день проблемою дослідження діяльності Ахмеда Сукарно як політика займається лише вузьке коло сучасних російських істориків. На жаль, українська школа орієнталістики, що займається вивченням історії Індонезії, зокрема внутрішньополітичного курсу першого президента країни А. Сукарно, не представлена достатньою кількістю ґрунтовних наукових праць.
Результати нашого дослідження дозволяють зробити наступні висновки щодо внутрішньополітичного курсу А. Сукарно.
І період – період парламентської демократії (1945 – 1957 рр.) характеризується деякою відстороненістю від влади як президента, так і армії, та невдоволеністю своєї ролі в державі Сукарно і армії, саме тому вони пішли назустріч один одному. Та не можна недооцінити внесок Сукарно в побудову незалежної держави, так як дуже часто тільки присутність або діяльність президента врятовувала країну від поразки під час боротьби за незалежність. Дуже дивним і не до кінця зрозумілим залишається факт відмови Сукарно від сильних владних повноважень у 1945 р., коли з його «тихої згоди» відбувся перехід від президентської до парламентської форми правління, при чому всупереч діючій...