Зміст та оцінка статей балансу

У побутовому розумінні баланс означає рівновагу, тотожність надходжень і витрат; балансувати — дотримувати відповідності наявних господарських засобів і джерел їх утворення.
Баланс — це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елемент; це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових записів, а тому його треба вміти читати і критично оцінювати з погляду змісту, будови, раціонального використання даних.
Слово «баланс» походить від латинського слова «bilanx», що означає «двошальковий»; bilanx разом зі словом «libra» (терези) означало у римлян двошаль-кові терези (libra bilanx). Відтак у багатьох мовах з\'явились слова, близькі до слова «bilanx», які означають «терези»: італійське — la bilancia, французьке — 1а balance, англійське — balance і т. д.
...

Перехід до ринкової економіки жадає від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції й послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання й керування виробництвом, активізації підприємництва й мобілізації невикористаних резервів. Важлива роль у реалізації цього завдання приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія й тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.
У зв\'язку з переходом до ринкових відносин незмірно зростає кількість користувачів бухгалтерської інформації (фінансової звітності). Якщо вона раніше, при нашої \"відкритості\", призначалася досить вузькому колу осіб (вищестоящої організації, фінансовому органу, установі, банку й територіальному органу статистики), то в ринковій економіці її користувачами стають практично всі учасники ринкових відносин: особи, безпосередньо пов\'язані з підприємництвом (бізнесом), тобто менеджери й всілякі працівники керування, включаючи, природно, бухгалтерів, яких у західній практиці називають бухгалтерами-аудиторами й бухгалтерами-аналітиками; особи, безпосередньо не працюючі на підприємствах (фірмах), але які мають прямий фінансовий інтерес - акціонери, інвестори, різні кредитори, покупці й продавці продукції (послуг) і так далі; третю групу представляють обличчя, що мають непрямий фінансовий інтерес - різні фінансові інститути (біржі, асоціації тощо), податкові служби, органи статистики, профспілки й інших. Така ситуація, розвиток ринкових відносин, значне залучення кредиторів і інвесторів підвищує відповідальність керівництва підприємств у керуванні капіталом і фінансовим станом шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень по забезпеченню фінансової стабільності,...