Технология социальной работы с любми пожилого возраста

В останні роки спостерігається ускладнення процесів пристосування груп людей, які старіють, до вимог науково-технічного розвитку, зниження потенціалу здоров’я пенсіонерів, загострення екологічних проблем. Разом з тим стрімкість і глибина соціокультурних проблем не могли не позначитись на зміні статусу літніх людей в культурі. Зміщуються соціальні ролі людей похилого віку; в суспільній свідомості старість частіше стає періодом хвороб, фізичних та інтелектуальних проблем; формуються невірні стереотипи, і цілі покоління виростають упередженими проти старості та ін. [13, 18].
В Україні, як і в багатьох розвинених країнах, в останні десятиріччя значно зросла частка людей похилого віку. До старшого покоління сьогодні належить кожний п’ятий. За даними Інституту демографії в Україні нараховується 11 млн. людей похилого віку [14].
Постійне зростання частки немолодих у всьому населенні стає впливовою соціально-демографічною тенденцією практично усіх країн. Такий процес обумовлений двома причинами. По-перше, успіхи охорони здоров'я, узяття під контроль ряду небезпечних захворювань, підвищення рівня і якості життя ведуть до збільшення середньої очікуваної тривалості життя людей.
З іншого боку, процес стійкого зниження народжуваності, нижче за рівень простого заміщення поколінь, зменшення числа дітей, народжених однією жінкою, за весь її репродуктивний період, приводить до того, що рівень природної смертності в нашій країні перевищив рівень народжуваності. На зміну кожному поколінню приходить наступне покоління меншої чисельності; частка дітей і підлітків в суспільстві неухильно знижується, що викликає відповідне зростання частки осіб старшого віку [16].
Таким чином актуальність соціальної роботи з літніми людьми соціальній сфері обумовлена наступними обставинами:
-
Об’єкт дослідження – люди похилого віку.
Предмет – технології соціальної роботи з людьми похилого віку.
Мета роботи – проаналізувати основні технології соціальної роботи, що спрямовані на задоволення потреб...

Народна мудрість стверджує, що «старість – не радість». Категоричність афоризму робить його уразливим, бо він не враховує всієї складності і багатогранності явища. Це швидше думка, і як такому йому може протиставити інша думка. Старість тільки починає осмислюватися людством як вік, що таїть в собі великі резерви і можливості.
Життя в старості напевно нелегке, але вона повинна відходити від стереотипного погляду на цей період життя людини як на час пасивного відпочинку. Це – стиль життя, що спонукає до постійної активності, до відчуття відповідальності за власну особу і свій психічний розвиток, про який ніколи не слід забувати. Можливості знаходити радощі і цінності в житті не вичерпуються в певний її момент, необхідно завжди бачити в собі і в своєму оточенні нові цінності і якості. У цьому стару людину повинні підтримувати люди, що оточують його, які можуть допомогти йому зробити його старість щасливішої.
Переважна більшість старих людей має потребу в найширшому спектрі послуг і допомоги, що робиться їм сторонніми людьми, будь ті членуй родини, сусіди, медичні, соціальні або благодійні організації. Стосовно до Росії в основній своїй масі родини нездатні, узяти на собі всі турботи про старих і безпомічних родичів. Уся вага по відходу за старими людьми ляже в деру чергу на плечі державних соціальних служб, а також на органи охорони здоров'я.
На думання соціальних геронтологів західних країн, головна завдання соціальної роботи полягає в тому, щоб зв'язати індивіда, батьківщину або громаду із зовнішніми і внутрішніми джерелами тихий ресурсів, що необхідні для виправлення, поліпшення або збереження визначеної ситуації......