Концепція непослідовності політики у часі

У другій половині XX ст. учені почали масштабні сис¬тематичні дослі-дження механізмів функціонування еко¬номіки. Завдяки науковим розробкам, зокрема Я. Тінбергена, Р.-А. Манделла, Р.-Е. Лукаса та інших Нобелівських лауреатів, продемонстровано можливості економічного розвитку. Вчені підтвердили придатність своїх моделей для аналізу і реформування реальної економіки. Їхні напрацювання, а також дослідження послідовників, зокрема Ф. Кюдланда і Е. Прескотта, розширюють горизонти піз¬нання зазначених проблем.

Основною заслугою Ф. Кюдланда і Е. Прескотта є те, що вони одними з перших звернули увагу на той факт, що дискретні заходи мають не лише негайні, а й довгостроко¬ві наслідки і можуть призвести до негативних результатів у майбутньому. Тому уряди розвинутих країн, використо-вуючи модель реального бізнес-циклу, навчилися оціню¬вати очікування співвітчизників і вносити корективи у свої дії. За такого підходу йде формування відкритого суспільства. І лише зацікавлене та інформоване суспільс¬тво змушує владу вести відкриту політичну діяльність, контролює її, схвалює або обурюється, підтримує або скидає.