Променеве дослідження печінки, жовчовивідних шляхів та підшлункової залози

Променева діагностика багатьох захворювань печінки та жовчовивідної системи заснована на рентгенографії, рентгенівській комп’ютерній томографії (РКТ), ультразвуковому дослідженні (УЗД), магнітно-резонансній томографії (МРТ), радіонуклідних дослідженнях. Ці методи, не зважаючи на різні засоби отримання зображення, відображають макроструктуру та анатомо-топографічні особливості печінки та жовчовивідної системи. Поєднаний аналіз їх даних дає можливість підвищити чутливість та специфічність кожного з них, перейти від вірогідного до нозологічного діагнозу, виявити самі ранні зміни в печінці та жовчовивідній системі.

Для вивчення жовчноутворюючої і жовчновидільної функції печінки хворому внутрішньовенно вводять гепатотропний препарат типу „Мезида” в обсязі 0,5-1,0мл активністю 1-2МБк на 1кг маси тіла. Нормальні гепатоцити швидко захоплюють препарат із крові і екскретують його з жовчю. Процес проходження препарату крізь гепатоцит у нормі всього 2-3хв. Перші порції РФП появляються в загальній жовчній протоці через 10-12хв. Ще через 2-5хв.на сцинтиграмах виявляється зображення печіночного і загального жовчного проток, а ще через 2-3хв – жовчного міхура.
Максимальна радіоактивність над печінкою реєструється у здорових приблизно через 12хв. До цього часу крива радіоактивності досягає максимуму. Потім вона здобуває характер плато: у цей період швидкості захоплення і виведення РФП приблизно врівноважують один одного. В міру виведення РФП із жовчю радіоактивність печінки знижується (на 50% за 30хв.), а інтенсивність випромінювання над жовчним міхуром зростає. Але в кишечник виділяється дуже мало РФП. Щоб викликати спорожнювання жовчного міхура й оцінити прохідність жовчних протоків, пацієнту дають жовчогінний сніданок. Після цього зображення жовчного міхура прогресивно зменшується, а над кишечником реєструється збільшення радіоактивності.
Про евакуаторну функцію жовчного міхура можна скласти уявлення за даними ультразвукового дослідження, визначаючи найбільший поперечник і інші розміри міхура в різний термін після прийому їжі. Ця методика вигідна тим, що не супроводжується променевим навантаженням на хворого. Але всеодно, більш точне рентгенологічне дослідження функцій жовчного міхура. Про його рухову здатність судять по серії знімків, зроблених після прийому 20мг харчового сорбіту в 100мл води чи 2 сирих жовтків – дуже сильного стимулятора моторики міхура. У перші хвилини рентгенограми дозволяють визначити первинну реакцію міхура на прийом подразника і латентний період