Ситуаційний підхід в управлінні

Тема моєї курсової роботи “Ситуаційний підхід в управлінні”. Розвиток менеджменту як науки припадає на XX століття, через гостру потребу менеджерів – керівників, які керували всією організацією чи її структурним підрозділом. Ефективність менеджерів залежить від таких факторів як ініціативність, інформованість, вміння відстояти свою точку зору, вміння приймати правильне та ефективне рішення, вміння розв’язувати конфліктні ситуації, критичний аналіз.
Основою управління є лідерство, влада та вплив. Керівництво та лідерство стали об’єктом досліджень разом з наукою менеджменту. Але тільки в серединні XX століття дослідження лідерство набули системний та широкий характер. Ці дослідження ставили ціль виявити властивості та особисті характеристики ефективних керівників.
Згідно з “Теорією великих людей” найкращі керівники мають певний набір загальних для всіх особистих якостей, які можна в собі виховувати. До таких якостей можна віднести: рівень інтелекту і знань, ініціативність, здоровий глузд, спеціальна і економічна освіта, впевненість в собі та інші. В середині XX століття було проведено ряд дослідів відносно особистих якостей і лідерства, однак однозначного висновку о наборі якостей лідера не було зроблено. Частина дослідників прийшли до висновку, що лідери відрізняються один від одного рівнем надійності, інтелектом, прагненням до знань, відповідальністю чи активністю.
Однак помічено, що в різних ситуаціях керівники можуть виявляти різні якості, що дозволило зробити висновок, що людина не стає керівником тільки завдяки тому, що він має певний набір особистих якостей, а в різних ситуаціях потребується різні здатності і якості.
Згідно з поведінковим підходом до лідерства ефективність керівника залежить не від його особистих якостей, а скоріше манерою поведінки відносно своїх підлеглих.
Поведінковий підхід прискорив вивчення лідерства, зосередив увагу на фактичній поведінці керівника, який направляє діяльність своїх підлеглих на досягнення цілей організації....

Ключові положення сучасної системи поглядів на менеджмент:
1.Відмова від управлінського раціоналізму класичних шкіл менеджменту, згідно яким успіх організації залежить від керування внутрішніми факторами. На перше місце висувається проблема гнучкості й адаптивності до постійно мінливого зовнішнього середовища.
2.Використання в керуванні теорії систем, тобто організація розглядається в єдності її складових частин, нерозривно зв'язаних із зовнішнім світом.
3.Використання ситуаційного підходу до керування, відповідно до якого вся організація усередині підприємства є не що інше, як відповідні дії на різні зовнішні фактори.
Ситуаційний підхід до керування розроблений наприкінці 60-х років XX в. і випливає із системного підходу до керування.
При цьому розглядається ситуація, тобто конкретний набір обставин, що істотно впливають на організацію в цей чи інший конкретний час.
Ситуаційний підхід припускає, що результати тих самих управлінських дій у різних ситуаціях можуть істотно розрізнятися. Тому, здійснюючи необхідні управлінські дії, менеджери зобов'язані виходити із ситуації, у якій вони функціонують.
На ситуацію можуть впливати багато чинників: здібності та особисті якості керівника; здібності та особисті якості підлеглих; виробничі умови; стиль керівництва безпосереднього начальника; традиції та принципи управління, які склалися в організації; стабільність і гнучкість стилю; усвідомлення того, що підлеглих цікавить не кіль­кість, а вплив рішень на їх інтереси; урахування під час вибору стилю керівництва, його орієнтації; відносини між керівниками і членами колективу; структура за­вдання, тобто його звичність, чіткість визначення тощо; посадові пов­новаження, тобто обсяг законної влади, пов'язаної з посадою; лояльність підлеглих, довіра до своїх керівни­ків; чіткість формулювання і структуризація завдань; обсяг законної влади, пов'язаної з посадою керів­ника, яка дає змогу йому використовувати винагороди; зрілість підлеглих та інші.
Безумовно, немає...