ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО ЛАДУ ТА ПРАВА НА УКРАЇНІ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Рубіж XIX і XX ст. характерний в Україні завершенням про¬мислового перевороту і переходом до індустріалізації, суть якої полягала у розбудові крупної машинної індустрії, якісній зміні структури господарства (промисловість мала переважати над сільським господарством, а важка промисловість над легкою). Ці широкомасштабні, кардинальні зміни відбувалися у надзви¬чайно складних умовах, адже Російська імперія, як і більшість країн світу, у 1900—1903 рр. пережила економічну кризу. 1904— 1908 рр. — позначені депресією, і лише в 1909—1913 рр. поча¬лося промислове піднесення
Концентрація промислового виробництва сприяла процесу монополізації, і тому утворення монополій почалося спочатку саме у найбільш "концентрованих" галузях — металургійній, кам'яновугільній, залізорудній тощо. На початку сторіччя вирос¬тають могутні синдикати "Продвагон" (1901), "Продамет" (1902), "Трубопродажа" (1902), "Гвоздь" (1903). Це були досить могутні об'єднання. Наприклад, утворений 1904 р. синдикат "Продуголь", до якого входили 18 окремих акціонерних товариств, контролю¬вав 75% видобутку кам'яного вугілля у Донецькому басейні. Однак, приносячи буржуазії надприбутки навіть у кризових умовах, мо¬нополії водночас гальмували господарський розвиток, заважали технічному прогресу, звужували сферу регулюючої дії ринкових відносин.
Актуальність теми. Дана робота присвячена надзвичайно складному і важкому періоду в історії українського народу — XIX — початку XX ст. (до Лютневої революції 1917 p.).
Упродовж зазначеного періоду українські землі були роз'єднані. Більша частина — Східна, або Наддніпрянська Україна — перебувала у складі Російської імперії, а західноукраїнські землі — Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття — під владою Австрійської (пізніше — Австро-Угорської) монархії. Український народ не мав у той період своєї державності, а відтак економічне, соціальне і політичне життя на території України цілком визначалося імперськими державними структурами. Зміни в цих структурах...

Як видно з матеріалу, викладеного у моїй роботі з історії держави і права України, період XIX — початку XX ст. в її історії — був надзвичайно складним та важким. Українські землі були роз'єднаними. Більша частина — Східна, або Наддніпрянська Україна — була приєднана до складу Російської імперії, а західноукраїнські землі — Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття — перебували під владою Австрійської (пізніше Авст-ро-Угорської) монархії. Український народ не мав своєї державності та зазнавав гноблення з боку панівних кіл названих держав,
Водночас не можна не наголосити на такій особливості періоду: у першій половині XIX ст. в Україні ще зберігалася певною мірою українська національна правова система у вигляді звичаєвого права та збірок нормативних актів.
Суспільно-політичний лад і право України у другій половині
XIX ст., в період затвердження та розвитку тут капіталізму, свідчать, що вони на більшій частині України передусім визначалися загальними для всієї Росії буржуазними реформами. Формувалася соціальна структура, яка засновувалася на приватній власності; нові елементи в дусі часу з'являлися у державному механізмі; посилювалися буржуазні тенденції щодо розвитку права. Водночас державно-правова надбудова зберігала чимало феодальних пере житків. Царський уряд в Росії і уряд Австро-Угорської монархії ігнорували прагнення України до національного відродження та самовизначення, що повною мірою відбивалося на державному устрої та праві України.
На розвиток державно-правових інститутів Росії на початку
XX ст. помітно вплинули революційні події 1905—1907 pp. Російський царизм був змушений зробити деякі поступки населенню; про голосити, щоправда обмежені, права та свободи. Дещо змінилася форма правління Російської імперії. І все ж всю міць державної ма шини її правлячі кола використовували для збереження своїх позицій, включаючи національне пригноблення в Україні. Аналогічно діяв і уряд Австро-Угорщини.
Перша світова війна аж до її завершення не внесла...