Молитва як чинник духовності: богословські та філософсько-релігієзнавчі виміри

Тема контрольної роботи «Молитва як чинник духовності: богословські та філософсько-релігієзнавчі виміри».
Постійне вдосконалення особистості, підвищення її ролі в процесі позитивних змін у суспільстві актуалізують проблему пошуку духовних орієнтирів існування людства. Ця проблема породжує гостру потребу в осмисленні як бо¬гословських, так і філософських надбань, пов'язаних з ан-тропним виміром світу, неодмінним атрибутом якого є мо¬дус духовності. Важливу роль у цьому контексті відіграє молитва.
Феномен молитви досліджували переважно богослови (Я. Воронецький Ор, П. Джонсон, Ю. Макселон, Дж. Пратт, Ф. Хайлер, І. Хопко та ін.). Значно менше праць, у яких ця проблема досліджується в релігієзнавчому вимірі (В. Москалець, К. Платонов, О. Предко, Д. Угринович). Проте і за такого підходу більшість авторів приділяють увагу аналізу типології молитв, їх змістовним характеристикам, не ви¬являючи їх гуманістичних можливостей. Відтак метою дослідження є з'ясування духовного потенціалу молитви в богословському та філософському осмисленні, її ролі в життєдіяльності людини.
 

Процесуальний характер молитви висвічує ду¬ховні обрії буттєвості людини, допомагає розширити її ду¬ховно-трансцендентні сенси існування, що, безперечно, сприятиме обґрунтуванню такого типу філософування, який би поєднував раціональне та ірраціональне і тим са¬мим служив би і розуму, і почуттю, і моральності у форму¬ванні особистості, причетної до сфери Божественного.