Виникнення і розвиток психології релігії у другій половині XIX — на початку XX ст.

Тема курсової роботи «Виникнення і розвиток психології релігії у другій половині XIX — на початку XX ст.»
Психологія релігії як самостійна наукова галузь знан¬ня зародилася у середині XIX ст. Це явище зумовив бур¬хливий розвиток суспільно-історичних та природничих наук. Історики, етнографи, археологи зібрали значний ем¬піричний матеріал, що висвітлював вірування різних на¬родів світу. Мандрівники і місіонери також прагнули до¬нести до широкого загалу свої враження та роздуми, отри¬мані у процесі споглядання інших культур. їх ідеї часто не відповідали загальноприйнятим, що спонукало до нових пошуків їх підтвердження, до удосконалення аргументації та осмислення. Згодом вони перевірялись нагромадженим фактичним матеріалом, набули статусу загальноприйня¬тих і актуалізували найрізноманітніші наукові пошуки, зокрема релігієзнавчі та психологічні.
Нині психологія успішно вирішує різні теоретичні та практичні завдання. Завдяки впровадженню у психологію експерименту виявляють психічні закономірності, по¬яснюють причинно-наслідкові зв'язки і залежності. Об'єк¬тивність, повторюваність стають критеріями достовірності психологічного факту й основою зарахування його до роз-ряду наукових. Центрами психологічних експериментів є спеціальні лабораторії у Німеччині, США, Франції, Росії.
Диференціація наук систематизувала різноманітний релігійний досвід, фактичний матеріал, здобутки психоло¬гії, що накопичувалися протягом століть. Теоретичні дося¬гнення і потреба у їх практичному застосуванні зумовили переосмислення релігійного буття людини. В останній чверті XIX ст. дослідження одночасно почали проводити у багатьох країнах світу. М. Попова у своїй праці «Критика психологічної апології релігії» зазначала, що етапи стано¬влення психології релігії відбуваються у кілька етапів. Розкрити суперечності цього процесу складно, він не є всезагальним та всеохоплюючим, оскільки відсутня інформа¬ція про осіб, через діяльність яких розглядається історич¬ний розвиток психології релігії.
 

Віра є основною умовою навіювання. Разом з тим, сформована і зміцнена віра стає результатом, підсумком навіювання. У навіюванні віра виступає як вияв психоло¬гічної установки, підвищення навіювання, готовності сприйняти навіюване. Оскільки віра змістово заряджена уявою, її зміст настільки запалює уяву, що уявне сприйма¬ється як реальне. Віра, ставши джерелом навіювання та набувши емоційної насиченості в уяві, перетворюється на стійку константу. Віра «несе» у собі заряд почуттів. Дефі¬цит знань компенсується емоційною уявою, фантазією, суб'єктивним, особистісним ставленням до предмета віри. Однак функції віри виявляються не тільки у додосвідному знанні. Вона надає стійкості певному стану людини. «Хто не вірить, той не може розраховувати і на лікування вірою, хто вважає себе віруючим, але не проникся почуттям віри, той не в змозі розвинути в собі релігійного екстазу при пев¬них обставинах і тому також не може розраховувати на лі¬кування вірою» [3, с. 159]. Проте зміст віри може бути різ¬ним. М. Лінецький наводить приклад із спогадів особисто¬го лікаря Л. Толстого: коли видатний письменник хотів передати обер-прокурором Синоду лист царю, в якому про¬сив не карати учасників замаху, той відповів: «Ваш Хри¬стос наповнений любов'ю і сумирністю, мій — силою і вла¬дою» [14, с. 144]. Чим більший інтерес до сприймання ін¬формації, тим міцніше вона закріплюється.
Іноді лікувального ефекту досягають за рахунок підви¬щення активності захисних можливостей організму. У стані емоційної напруги потреба у вилікуванні набуває зці¬люючої сили. Іноді емоційно напружена обставина, яка вражає уяву людини, потреба у вилікуванні стає навіювальним зцілюючим чинником саме тому, що зникла стри¬муюча психологічна обстановка. Здійсненню чуда зцілен¬ня сприяє віра, помножена на силу самонавіювання, взаємонавіювання.
Становлення психології релігії в Росії та Україні було суперечливим процесом у контексті релігійно-філософсь¬кої, богословської та природничо-наукової думки. У...